Конвенція про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах 1970 року (далі – Конвенція) застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба звернутися до іноземної держави з проханням отримати докази або провести інші процесуальні дії.

Особливості виконання вказаної Конвенції встановлюються розділом VII Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України і Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 за № 573/1526 (далі – Інструкція).

Так, доручення про отримання доказів за кордоном на підставі цієї Конвенції складається судом України згідно з формою запиту відповідно до додатка 11 Інструкції та повинно містити:

  • назву запитуючого органу та, якщо можливо, запитуваного органу;
  • ім’я та прізвище (повне найменування) та місце проживання (місцезнаходження) сторін судового розгляду і, у разі потреби, їх представників;
  • характер і предмет судового розгляду, короткий виклад фактичної сторони справи;
  • докази, які потрібно отримати, або інші судові дії, які необхідно виконати.

У разі необхідності в дорученні вказуються:

  • імена, прізвища та адреси осіб, яких необхідно допитати;
  • питання, які необхідно поставити допитуваним особам, або факти, щодо яких їх необхідно допитати;
  • документи або інші об’єкти, які необхідно дослідити;
  • особливі прохання, що стосуються отримання свідчень від особи;
  • особливі форми, які потрібно застосувати у відповідності до статті 9 Конвенції.

Судове доручення складається мовою запитуваного органу або супроводжується перекладом на цю мову. Однак, Договірна Держава приймає доручення також англійською чи французькою мовою або з перекладом на одну з цих мов.

Доручення суду України на підставі відповідної Конвенції надсилається через Мін’юст, який перенаправляє його центральному органу, визначеному відповідною державою відповідно до статті 2 Конвенції.

У разі надсилання судом України доручення для виконання за кордоном цивільна справа, у зв’язку з якою складається зазначене доручення, призначається до розгляду з урахуванням розумних строків пересилки документів та виконання направленого доручення за кордоном.

Адреси компетентних органів держав учасниць вищезазначеної Конвенції та інформація щодо оплати виконання українського доручення на території іноземної держави розміщено на офіційному сайті Гаазької Конференції.