Керівництво управління  
  Структурні підрозділи  
  Розклад роботи  
  Загальні правила роботи  
  Місія, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності Головного управління юстиції  
  Основні функції структурних підрозділів  
  Організаційна структура Головного територіального управління юстиції  
  Правові засади  
  Прийом громадян  
  Гаряча лінія  
  Плани роботи та звіти про їх виконання  
  Пріоритети роботи  
  Доступ до публічної інформації  
  Перелік та умови отримання послуг, що надаються управлінням, форми і зразки документів, правила їх заповнення  
  Звернення громадян  
  Безоплатна правова допомога  
  Управління персоналу  
  Державні закупівлі  
  Лінія довіри  
  Фінансові ресурси  
  Запис на прийом до відділу ДРАЦС  
  Основні засади очищення влади  
  Правова робота - Методичні рекомендації - 2017 рік  



 

Відповідь Міністра юстиції України

Доброго дня. Важко жити за новими тарифами, які забирають ледь не половину зарплати. Дуже хочемо оформити субсидію. Скажіть будь-ласка як можна це зробити?

Перехід на ринкові ціни при оплаті енергоносії призвів до подорожчання комунальних послуг для громадян. Аби згладити негативний вплив цього процесу на простих українців, минулим Урядом було запущено один із найбільших за всю історію соціальних проектів Уряду – систему субсидій при сплаті комунальних платежів.

Розраховувати на державну допомогу від держави мають право більшість звичайних українських родин, комунальні витрати яких перевищують 15% загального місячного доходу.

Тобто, якщо в родині працює двоє, їхня спільна заробітна плата становить 5000 гривень, а за комуналку вони сплачують більше 750 грн, то така родина має повне право на грошову допомогу від держави.

Так само, скористатися своїм правом на субсидію можуть не лише ті, хто мешкає у власному житлі, а й громадяни, які орендують квартиру чи будинок на підставі відповідного договору.

Процес отримання субсидії було значно спрощено, щоб українці не плуталися у безлічі паперів, а у чиновників було менше можливості відмовити у оформленні субсидії через відсутність тих чи інших паперів. Нині громадянам треба зробити лише кілька простих кроків.

Перший з них – заповнити лише 2 документи: заяву на отримання допомоги та декларацію про доходи.

Другий – подати заповнені документи будь-яким зручним способом. Ви можете власноруч віднести їх до місцевих управлінь праці та соціальної політики або ж до вашої сільської чи селищної ради. Так само, можна надіслати заповнені бланки рекомендованим листом до органів соціального захисту населення за місцем проживання. Ще один, найбільш зручний з нашої точки зору, спосіб – заповнити необхідні бланки через Інтернет на сайті subsidii.mlsp.gov.ua.

Паперові бланки мали прийти поштою до скриньки кожної родини. Якщо ви не отримали такого листа, їх можна завантажити у мережі Інтернет з сайту http://teplo.gov.ua/, роздрукувати та заповнити. На цьому ж сайті можна знайти детальні інструкції та зразки заповнених документів.

Третій крок – дочекатися, доки соціальна установа письмово повідомить про своє рішення надавати чи не надавати субсидію, а також вкаже розмір виділених коштів у разі прийняття позитивного рішення.

При цьому, слід зазначити, що субсидія призначається на 12 місяців, а не на півроку, як було раніше і автоматично переноситься на наступний строк. А це значить, що ще раз заповнювати і подавати документи громадян, які вже отримують субсидію, не треба.

Якщо виникли якість проблеми, ви можете в будь-який час отримати додаткову консультацію, зателефонувавши на гарячу лінію 15-45.

Також детальну інформацію, роз’яснення і допомогу в оформленні субсидії можна отримати в наших центрах та бюро правової допомоги.

Дізнатися, де розташований найближчий до вас центр чи бюро можна за телефоном гарячої лінії: 0-800-213-103.

Міністр юстиції, Павло Петренко



Доброго дня! Через проведення бойових дій у нашому рідному місті, нам з родиною довелося виїхати з Луганської області. Чоловік знайшов роботу, однак зарплата невелика. Я через хворобу не можу допомогти йому забезпечити сім’ю. Ми чули, що переселенці можуть отримати одноразову грошову допомогу. Скажіть будь-ласка, чи це правда, і що нам потрібно аби отримати таку допомогу?

 

Уряд дійсно ще 2014 року затвердив Порядок використання коштів для надання одноразової грошової допомоги постраждалим особам та внутрішньо переміщеним громадянам. Для цих цілей використовуються кошти, які Міністерство соціальної політики України отримує у вигляді благодійних внесків.

Право на отримання такої грошової допомоги мають громадяни у складних життєвих обставинах, які частково або повністю втратили можливість самостійно піклуватися про особисте чи сімейне життя і брати участь у суспільному житті.

Для отримання допомоги Вам необхідно звернутися до місцевого структурного підрозділу з питань соціального захисту населення. При цьому, не важливо, зареєстровані Ви за місцем проживання чи ні. З собою слід мати:

  1. заяву, в якій зазначаються причини необхідності надання грошової допомоги та реквізити рахунку, відкритого в банківській установі;

  2. копію документа, що посвідчує особу;

  3. копію ідентифікаційного коду платника податків;

  4. копію документів, які підтверджують родинні стосунки;

  5. для внутрішньо переміщених осіб – копію довідки про взяття на облік;

  6. медичну довідка про стан здоров’я (у разі необхідності).

Заява пишеться у довільній формі. При написанні заяви варто не забути зазначити всі факти, які підтверджують наявність складних життєвих обставин та додати підтверджуючі документи. Такими документами можуть бути, наприклад, медичні висновки лікарів, направлення на лікування, документи, які підтверджують статус пільгових категорій, розрахунки, рецепти та інші.

Даний пакет документів працівники соцзахисту передадуть до місцевої комісії з призначення одноразової грошової допомоги, яка має бути утворена місцевою державною адміністрацією або виконкомом міської ради.

Комісія приймає рішення про доцільність надання такої допомоги та її розмір. Обсяг допомоги залежить від наявності коштів та характеру життєвих складнощів конкретного заявника.

Строки розгляду питання про надання грошової допомоги, на жаль, законодавством не визначені.

Варто зазначити, що комісіям рекомендовано насамперед надавати допомогу сім’ям загиблих в антитерористичній операції, сім’ям внутрішньо переміщених осіб, сім’ям учасників АТО, які отримали тяжкі поранення та потребують тривалого лікування.

Наші юристи залюбки допоможуть Вам із оформленням усіх паперів. Дізнатися, де розташований найближчий центр чи бюро правової допомоги, можна зателефонувавши на гарячу лінію за телефоном 0-800-213-103 або ж на сайті Мін’юсту (https://minjust.gov.ua) в рубриці новини.


Доброго дня, Павле Дмитровичу. У моєму житті сталася дуже неприємна ситуація, в один день мене просто викликали до керівництва і примусили підписати наказ про звільнення. Це сталося без попереджень і без будь-яких зрозумілих для мене причин. Єдине, що сказали – так треба. Що я можу вдіяти в цій ситуації?

Схожі випадки, на жаль, не поодинокі в наших реаліях. Українське законодавство у випадку незаконного звільнення дає можливість у судовому порядку захистити свої інтереси та поновитися на попередньому місці роботи.

Звернутися з позовною заявою можна як за місцем розташування підприємства, так і за місцем Вашого проживання.

Кодекс законів про працю визначає, що зробити це необхідно впродовж 1 місяця з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Однак, у разі пропуску місячного терміну з поважних причин, суд може поновити цей строк.

Варто зазначити, що жодних витрат Ви не понесете, оскільки громадяни, які звертаються з питань такого роду, звільняються від сплати судового збору.

Якщо суд визнає незаконність звільнення, одночасно з прийняттям рішення про поновлення на роботі він ухвалює рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Максимальний строк виплат – 1 рік, але, якщо заява розглядається більше року не з вини працівника, суд виносить рішення про виплату за весь час вимушеного прогулу.

Прошу звернути увагу на те, що працівника мають поновити з дати звільнення, а не з дати винесення судом відповідного рішення.

При цьому, рішення суду вважається виконаним лише після видання відповідного наказу, в якому обов’язково повинні міститься пункти:

1) про скасування наказу про звільнення;

2) про поновлення працівника на посаді, яку він займав до звільнення;

3) про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Окрім цього, роботодавець має внести запис до трудової книжки, яким запис про звільнення визнається недійсним і зробити запис про поновлення на попередній роботі. Або ж, на прохання особи, їй може бути видано «Дублікат» трудової книжки без внесення до неї запису про звільнення.

Важливий момент: час оплаченого вимушеного прогулу зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

У разі затримки з виконанням рішення, суд може винести ухвалу про виплату середнього заробітку за час затримки, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, які передували звільненню.

Ще одна важлива деталь: хочу застерегти роботодавців від спроб ігнорувати судове рішення. У такому разі їм загрожує штраф та попередження про кримінальну відповідальність.

Більш детальні роз’яснення та адвокатську допомогу під час супроводження справи можна отримати в одному з наших центрів чи бюро правової допомоги. Дізнатися, де розташований найближчий пункт допомоги можна на сайті Мін’юсту або за телефоном гарячої лінії  0(800) 213-103.


Шановний пане Міністре, допоможіть розібратися з ситуацією. Ми розлучилися з чоловіком, коли нашій доньці було 11 років. До 18 років колишній чоловік сплачував аліменти, однак після того, як вона стала повнолітньою, припинив. Зараз донька навчається в університеті. І їй не була б зайвою фінансова підтримка. Чи можна за таких обставин продовжити отримувати аліменти?

 Згадана Вами ситуація доволі поширена і детально прописана в нашому законодавстві. Сімейний кодекс покладає на батьків, які мають таку можливість, обов’язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, до досягнення ними 23 років.

Аліменти на утримання повнолітньої дитини виплачуватись як у добровільному порядку, так і за рішенням суду.

У разі добровільної згоди батька підтримувати доньку, ви можете укласти договір про сплату аліментів на дитину. У документі мають бути прописані розмір аліментів та строки їх виплати. Розмір аліментів у такому випадку сторони визначають самостійно. Однак, за жодних обставин він не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму. У разі внесення до договору конкретної суми, законодавство вимагає включати до договору умови індексації виплат.

Договір має бути укладений письмово та підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі невиконання обов'язку за договором, стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішенням, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби.

Так само, Сімейний кодекс гарантує право на звернення до суду. Зробити це може як той з батьків, з ким проживає дитина, так і безпосередньо дочка чи син.

Заява подається до суду першої інстанції за місцем реєстрації або проживання відповідача чи позивача. При цьому, законом передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду таких справ.

Аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Також суд може прийняти рішення про необхідність сплати аліментів за час, що минув до подачі позову. Але для цього має  бути виконано кілька умов: позивач надасть докази того, що він вживав заходів для одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати через ухилення останнього від їх сплати.

Суд визначає розмір аліментів у вигляді чітко встановленої суми, або у вигляді частки від заробітку платника аліментів. При цьому, суддя має врахувати стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші важливі обставини.

Розмір аліментів як у разі рішення суду, так і при наявності договору між батьками може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду в разі зміни обставин передбачених статтею 192 Сімейного кодексу.

У разі припинення навчання, право на аліменти припиняється.


Більш детальні роз’яснення та адвокатську допомогу під час супроводження справи можна отримати в одному з наших центрів чи бюро правової допомоги. Дізнатися, де розташований найближчий пункт допомоги можна на сайті Мін’юсту або за телефоном гарячої лінії 0(800) 213-103.


 

Доброго дня, пане Міністре! Минулого року мій чоловік був призваний на службу в армію. До цього він мав свою справу, на яку було взято кредит у банку. Через те, що він пішов захищати Батьківщину і вже не має тих доходів, які в нього були раніше, сплачувати за кредитом нашій сім’ї немає з чого. Ми чули, що є певні пільги для військових щодо сплати кредиту. Роз’ясніть будь-ласка, як нам справитися з цією ситуацією.

В Україні триває антитерористична операція на сході країни та протистояння зовнішньому агресорові. Наші військовослужбовці мужньо відстоюють землі Батьківщини. Саме тому держава визначає на законодавчому рівні додаткові пільги військовослужбовцям для забезпечення їх соціального захисту.

Так, 26 квітня 2014 року Верховною Радою було прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації».

Серед змін визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Таким чином, якщо особа призвана на військову службу і має непогашену кредиторську заборгованість, вона має право звернутися до банку з письмовою заявою про проведення реструктуризації. Для цього необхідно додати документи, що підтверджують проходження військової служби або участь в антитерористичній операції, а також скрутне матеріальне становище, наприклад, копію довідки про розмір заробітної плати. При цьому, остаточне рішення про проведення реструктуризації приймає банк.

Крім того, така особа має право письмово повідомити банк про проходження нею військової служби та надати відповідні підтверджуючі документи з метою припинення нарахування банком штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом. У випадку, якщо нарахування вже були проведені банк зобов’язаний їх списати.

Міністерство оборони України в листі від 21 серпня 2014 року роз’яснило, що документами, які підтверджують проходження військовослужбовця військової служби під час особливого періоду є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки. Призов військовозобов’язаних на військову службу під час мобілізації, можуть підтверджувати довідка про призов військовозобов’язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів – витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Зазначені документи можуть видаватися родинам військовозобов’язаних та резервістів для пред’явлення їх за місцем вимоги.

Зрозуміло, що особа, призвана на військову службу, не має змоги особисто звернутися до банку чи фінансової установи із зазначеними заявами, тому краще надати право родичу або довіреній особі (наприклад, адвокатові) представляти інтереси шляхом оформлення нотаріально посвідченої довіреності.

У випадку відмови банку, особа, призвана на військову службу, має право захищати свої права шляхом звернення з позовною заявою до суду.



 

Прошу допомоги. У нас склалася така ситуація, що після розлучення колишній чоловік зовсім забув про нашу спільну дитину. Ні допомоги, ні навіть спілкування з дитиною ми від нього вже й не чекаємо. Чи є можливість позбавити його батьківських прав?

 Передусім слід зазначити, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою впливу на матерів та батьків, які недобросовісно виконують свої обов’язки щодо виховання та утримання своїх дітей.

Сімейний кодекс містить виключний перелік підстав позбавлення батьківських прав, а саме:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоровя;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини, тобто свідомо не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, не спілкуються з дитиною в необхідному обсязі, не створюють умов для отримання нею освіти тощо;

3) жорстоко поводяться з дитиною – застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами і це підтверджено медичними висновками;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Водночас слід наголосити, що позбавити батьківських прав не можна особу, яка не виконує своїх батьківських обов’язків внаслідок душевної хвороби, тривалого відрядження, або ж через перешкоди з боку іншого з батьків.

Для позбавлення батьківських прав необхідно зробити наступне. Перш за все слід встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов’язки, злісно не виконує вимоги та рекомендацій органів опіки і піклування, служб у справах неповнолітніх або ж навмисно ухиляється від лікування. Потім треба звернутись до органу опіки та піклування, щоб отримати висновок щодо умов життя і виховання дитини, поведінку батьків, їх взаємини з дітьми та ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків. І лише після цього – йти до суду з відповідною заявою.

Справи про позбавлення батьківських прав за загальним правилом розглядає місцевий суд за місцем реєстрації проживання того з батьків, якого хочуть позбавити прав.

При розгляді судом обовязково бере участь орган опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо обставин справи. Але, варто наголосити, що такий висновок не є обов’язковим для суду і він може не погодитися з ним через недостатню обґрунтованість чи у випадку, коли висновок суперечить інтересам дитини.

Слід зауважити, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обовязку щодо утримання дитини. Іншими словами батько, позбавлений батьківських прав, все одно зобов’язаний утримувати свою дитину. Більше того, одночасно з позбавленням батьківських прав суд може вирішити питання про стягнення аліментів на дитину з боку такого батька.

Питання долі дитини також вирішує суд. Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні вирішується за результатами розгляду справи. При цьому, суд може прийняти рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житла, в якому він проживає з дитиною, якщо у нього є інше житло, або навіть примусово поділити житло чи зобов’язати здійснити його примусовий обмін.

Для отримання більш детальних роз’яснень Вам слід звернутися до одного з наших центрів чи бюро правової допомоги. Тут Вам безкоштовно нададуть консультацію та за необхілності адвокатський захист. Дізнатися, де розташований найближчий центр чи бюро, можна за телефоном гарячої лінії 0 800 213-103.


 

Шановний пане Міністре! Ми з сім’єю збираємося переїхати жити до іншого регіону, де моєму чоловіку запропонували постійну роботу. Наскільки проблемним буде змінити місце реєстрації, бо ми чули, що через зміни правил нині це складний процес?

Не такий страшний вовк, як його малюють. Це українське прислів’я добре підходить до Вашої ситуації. Так, дійсно, на початку березня Кабінет Міністрів затвердив нові Правила реєстрації місця проживання. Однак жодних складнощів для громадян даний документ не несе. Для того, щоб у добровільному порядку, тобто за власним бажанням, знятися з реєстрації, Вам слід звернутися до виконавчого органу місцевої ради або ж до місцевого ЦНАПу. Сюди ж треба подати наступні документи:

 

  • Заяву про зняття з реєстрації місця проживання встановленої форми.

  • Документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації. Це паспорт або свідоцтво про народження, якщо Вашій дитині не виповнилося 16 років.

  • Квитанцію про сплату адміністративного збору. Нині це 12 грн 33 коп.

  • Військовий квиток або посвідчення про прописку. Цей пункт стосується лише громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на такому обліку.

Якщо Ваші інтереси представляє інша особа, то такий представник повинен надати документ, який посвідчує його особу і довіреність.

Варто також зазначити, якщо батьки дитини, яка не досягла 14 років, зареєстровані за різними адресами, зняття з реєстрації місця проживання дитини разом з одним із батьків здійснюється лише за письмовою згодою іншого з батьків, яку він надає у присутності особи, яка приймає заяву. Простіше кажучи, для зняття дитини з реєстрації Вам доведеться прийти всією сім’єю.

Питання про зняття з реєстрації має бути розглянутим в день звернення. При цьому, існує лише 3 підстави для відмови в наданні послуги:

1) Не подано необхідних документів.

2) У поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними.

3) Особа, яка звернулася за послугою, не досягла 14 років.

Якщо Ви маєте намір зняти з реєстрації іншу особу, яка відмовляється пройти зазначену процедуру в добровільному порядку, зробити це можна лише звернувшись до суду. Така процедура, як правило, застосовується у випадках систематичного порушення правил спільного проживання або за відсутності наймача жилого приміщенні без поважних причин понад 6 місяців.

Питання зняття з реєстрації розглядатиметься в судовому порядку в контексті позову про позбавлення особи права користування житловим приміщенням або ж виселення з житлового приміщення без надання іншого приміщення.

Більш детальні роз’яснення та адвокатську допомогу під час супроводження справи можна отримати в одному з наших центрів чи бюро правової допомоги. Дізнатися, де розташований найближчий пункт допомоги можна на сайті Мін’юсту або за телефоном гарячої лінії 0(800) 213-103.

 


 

Вітаю Вас та хочу попросити допомогти мені порадою. Мені необхідно внести до свідоцтва про народження батька дитини. Так сталося, що після народження сина ми посварилися з його батьком і його не було записано до свідоцтва. Як правильно вчинити в такій ситуації?

Походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір’ю дитини до органів РАЦСу. Якщо такої заяви подано не було батьківство може бути встановлено судом. Робиться це за заявою одного з батьків, опікуна дитини, особи, на утриманні якої перебуває дитина, а також самої дитини після досягнення повноліття. Позов про визнання батьківства може бути також пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини, якщо його батьківство не визнається матір’ю дитини або іншими особами.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до вказівок матері. При цьому, суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір’ю дитини і відповідачем до народження дитини, спільне виховання чи утримання ними дитини або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

У судовому порядку можуть також встановлюватися факт батьківства. Ці справи розглядаються в порядку окремого провадження. Встановлення факту батьківства в судовому порядку відрізняється від визнання батьківства за рішенням суду за наступними критеріями:

  • відсутність спору щодо батьківства дитини;
  • смерть особи, яку заявник визнає батьком чи матір’ю дитини;
  • час народження дитини.

Заява про встановлення факту батьківства подається до суду першої інстанції за місцем проживання заявника, який має сплатити судовий збір – 20% від розміру мінімальної зарплати.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, або оголошення її померлою.

При засвідченні походження дитини від певної особи, надаються наступні докази:

  • пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників;

  • показання свідків;

  • письмові докази;

  • речові докази, зокрема звуко- та відеозапису;

  • висновки експертів, тощо.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не зазначена батьком дитини і можуть бути подані матір'ю, опікуном, піклувальником дитини чи нею самою після досягнення повноліття.

Факт визнання батьківства або факту батьківства встановлюється, зокрема з метою отримання пенсії на дитину через втрату годувальника, спадщини, а також для внесення змін до запису про батька в актові книги та в свідоцтво про народження дитини.

Встановлення судом факту батьківства померлого чоловіка є підставою для внесення відповідних змін до актового запису в Книзі реєстрації народжень.

Варто зазначити, що, згідно з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» відповідне судове рішення не замінює собою документів, що видаються органами РАЦС, а є лише підставою для їх отримання.

Більш детальні роз’яснення та адвокатську допомогу під час супроводження справи можна отримати в одному з наших центрів чи бюро правової допомоги. Дізнатися, де розташований найближчий пункт допомоги можна на сайті Мін’юсту або за телефоном гарячої лінії 0(800) 213-103.


    Вітаю Вас! Моя дочка з чоловіком проживали у Сирії та восени змушені були переїхати до України. Скажіть будь-ласка, чи може мій зять отримати статус біженця?

     

    У зв’язку з останніми подіями у світі питання отримання особою статусу біженця в Україні знову стало актуальним. Відповідно до Закону «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» біженцем визнається особа, яка не є громадянином нашої країни і через можливість стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або ж політичних переконань перебуває за межами рідної країни.

    Для отримання статусу біженця потрібно звернутися до найближчого територіального органу Державної міграційної служби із відповідною заявою. Необхідно зазначити, що особа, якій виповнилося 18 років, подає заяву про визнання біженцем, в якій викладає основні відомості про себе та обставини, що змусили її залишити країну походження.

    До заяви про визнання біженцем додаються:

    • документи, що посвідчують особу заявника;
    • документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем;
    • 4 фотокартки заявника та членів його сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, відомості про яких внесено до заяви.

    Якщо документи, що посвідчують його особу відсутні, або такі документи є фальшивими, така особа має повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем, а також викласти причини виникнення зазначених обставин.

    Орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву про визнання біженцем видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника.

    Протягом 15 робочих днів з дня реєстрації заяви міграційна служба проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, за необхідності вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів.

    У разі прийняття позитивного рішення ДМС продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні.

    Рішення про відмову в оформленні документів біженцем приймаються:

    • за заявами, які є очевидно необґрунтованими;
    • якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем видає себе за іншу особу;
    • за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем.

    Розгляд заяви про визнання біженцем здійснюється Державною міграційною службою впродовж 2 місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів. Потім протягом 15 робочих днів з дня прийняття рішення про визнання має бути оформлене та видане посвідчення біженця строком на 5 років.

    Особа, яку визнано біженцем користується тими самими правами і свободами, а також має такі самі обов'язки, як і громадяни України.

    У разі якщо Державна міграційна служба прийняла рішення про відмову у визнанні біженцем, особі надсилається або видається письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.

    Більш детальні роз’яснення та адвокатську допомогу під час супроводження справи можна отримати в одному з наших центрів чи бюро правової допомоги. Дізнатися, де розташований найближчий пункт допомоги можна на сайті Мін’юсту або за телефоном гарячої лінії 0(800) 213-103.


    Шановний Павле Дмитровичу! Ми з моїм чоловіком проживаємо разом вже більше 7 років, але до цих пір так і не узаконили своїх відносин. Однак всюди, як доказ того, що ми живемо однією сім’єю, вимагають штамп у паспорті або довідку з РАЦСу. Порадьте будь-ласка чи можна якось в рамках закону довести, що я з чоловіком є однією сім’єю.

     

    Із прийняттям чинного Сімейного кодексу було закріплено рівні права чоловіка та жінки, які проживають у незареєстрованому шлюбі, зокрема на придбане майно в період цього шлюбу, а у Цивільному кодексі – право на спадщину.

    Відповідно до чинного законодавства називатися сім’єю можуть люди, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, а також мають взаємні права та обов’язки.

    Встановлення факту проживання однієї сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу може бути здійснене судом в порядку окремого провадження. При цьому, згідно з роз’ясненнями Верховного суду України суд вправі розглядати такі справи за наступних умов:

    • має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім’єю впродовж не менше п’яти років;

    • метою встановлення факту є розподіл спільно набутого майна чи спадкування за законом;

    Заява про встановлення факту проживання однією сім’єю подається до суду першої інстанції за місцем проживання.

    Судовий збір для цієї категорії справ становить 20% від розміру мінімальної зарплати.

    До заяви про встановлення факту проживання однієї сім'єю додаються документи та докази того, що між заявником та іншою особою мали місце фактичні шлюбні стосунки.

    Доказами, які підтверджують наявність такого факту можуть бути свідоцтва про народження дітей, де вписано обох батьків, довідки з місця проживання, слова свідків, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення, заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких випливає що «подружжя» вважає себе чоловіком та дружиною.

    З іншого боку, доказами, які свідчать про спільне ведення господарства можуть стати спільна сплата рахунків, оформлення кредитів, докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності), довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

    У рішенні суду зазначаються відомості про встановлений судом факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

    Оскільки даний процес вимагає чіткого розуміння всіх деталей ситуації, закликаю Вас звернутися до одного з центрів чи бюро правової допомоги, де наші спеціалісти більш детально розберуться у Вашій ситуації. Дізнатися, де розташований найближчий пункт допомоги можна на сайті Мін’юсту або за телефоном гарячої лінії 0(800) 213-103.

    Від себе особисто хочу порадити парам, які проживають разом достатньо часу і відчувають себе повноцінною сім’єю, все ж узаконити свої відносини. Тим більше, що нині цей процес не вимагає значних затрат часу та нервів, адже ми запустили сайт онлайн послуг у сфері РАЦС за адресою http://dracs.minjust.gov.ua/. Тут ви можете подати заявку на «розпис», обравши місце та час церемонії.

    Окрім того, у Києві, Львові, Одесі, Херсоні, Сєверодонецьку та Маріуполі діє наш пілотний проект «Шлюб за добу». Тож українці з усіх регіонів можуть одружитися в цих містах фактично у день подачі заявки.


    Вітаю Вас пане Міністре! Хочу звернутися до Вас від імені нашого колективу. Керівництво сказало, що буде скорочення. Підкажіть як вони мають зробити це по-закону, щоб нас не надурили, адже у нас є діючі трудові договори.

     

    У цей непростий час, через агресію та викликану нею економічну скруту, питання втрати роботи й банкрутства надходять до нас дедалі частіше.

    Перше, що варто зазначити: трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання скорочення чисельності або штату працівників.

    Скорочення чисельності та скорочення штату – поняття не тотожні. Чисельність працівників це списочний склад працюючих, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. Штат працівників це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць.

    Процедура скорочення чисельності або штату працівників передбачає:

    1) прийняття рішення про скорочення чисельності або штату працівників (рішення оформляється наказом із зазначенням причин скорочення);

    2) попередження працівників про це рішення з можливою пропозицією переведення на іншу роботу;

    4) отримання згоди первинної профспілкової організації;

    5) повідомлення служби зайнятості про таке рішення;

    6) звільнення працівників;

    7) повідомлення державної служби зайнятості про фактичне звільнення працівників.

    При цьому, нікуди не ділася норма, яка зобов’язує попереджувати працівників про звільнення не пізніше ніж за 2 місяці. Робити це бажано у письмовій формі із проставлянням працівником підпису та дати ознайомлення.

    Чинне законодавство не передбачає виключення із строку часу перебування у відпустці або тимчасової непрацездатності. Водночас, при недодержанні строку, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.

    Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці компанія має запропонувати працівникові іншу роботу. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу, працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

    Звільнення з підстав скорочення чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

    Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. При звільненні у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

    Так трудовий кодекс зазначає, що при скороченні переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається низці категорій, серед яких ті, в кого є сім’я, особливо, якщо немає інших працівників з самостійним заробітком, працівники з тривалим безперервним стажем, працівники, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва тощо.

    Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника у період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

    При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

    Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

    Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

    Варто зазначити, що питання реорганізації та скорочень дуже чуттєві і потребують досконального вивчення. Тому, якщо у Вас є підстави вважати, що Ваші права порушили чи можуть бути порушеними, слід звернутися за допомогою до одного з наших центрів чи бюро правової допомоги, де наші юристи зможуть більш детально розглянути Вашу справу.

    Дізнатися, де розташований найближчий пункт допомоги можна на сайті Мін’юсту або за телефоном гарячої лінії 0(800) 213-103.


    Доброго дня, Павле Дмитровичу. Наскільки нам стало відомо з початку року були змінені правила нарахування стипендій. Чи могли б ви допомогти нам розібратися у тому хто й на яку стипендію може претендувати.

     Так, дійсно з 1 січня набрала чинності постанова Кабміну, якою затверджено новий порядок призначення стипендій.

    Відповідно до цього документу право на отримання стипендії мають особи, які навчаються за державним замовленням, зокрема:

    1. учні денної форми навчання ПТУ, крім слухачів при установах виконання покарань;

    2. студенти денної форми навчання вищих навчальних закладів I—IV рівня акредитації, крім тих, хто навчається за спеціальностями «Державне управління» та «Публічне управління та адміністрування» за замовленням Нацдержслужби;

    3. курсанти денної форми навчання невійськових вищих навчальних закладів цивільної авіації, морського і річкового транспорту;

    4. учні VIII—XII класів державних середніх спеціалізованих мистецьких шкіл;

    5. учні I—II курсів училищ фізичної культури, студентів I—II курсів Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного;

    6. слухачі підготовчих відділень музичних вищих навчальних закладів та студій підготовки акторських кадрів;

    7. клінічні ординатори;

    8. аспіранти і докторанти, які навчаються за денною формою навчання;

    9. курсанти, слухачі та ад'юнкти вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів.

    Усі стипендії діляться на академічні та соціальні.

    Академічні стипендії вищі навчальні заклади призначають згідно з рейтингом успішності, до якого включаються всі студенти денної форми навчання.

    Натомість соціальні стипендії в обов'язковому порядку виплачується тим, хто за результатами навчального семестру не має академічної заборгованості й незадовільних оцінок та належать до однієї з наступних категорій:

    діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків;

    особи, які згідно із Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мають відповідні пільги;

    1. особи, які відповідно до статті 5 Закону «Про підвищення престижності шахтарської праці» мають право на призначення соціальних стипендій;

    2. особи, яким Законом «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти" гарантується призначення соціальної стипендії.

    Для того, щоб отримати соціальну стипендію претенденту слід подати письмове звернення до стипендіальної комісії при ВНЗ. Звернення обов’язково має містити дату подання та документи, які підтверджують право на отримання стипендії чи пільг.

    Стипендіальна комісія повинна протягом 3 робочих днів прийняти рішення. У разі позитивного результату соціальна стипендія виплачується з дати звернення.

    Відповідно до чинного законодавства стипендії виплачуються один раз на місяць.

    Розмір академічних стипендій визначається постановою Кабінету Міністрів № 1047 від 28 грудня 2016 року.

    Варто зазначити, якщо претендент має право на призначення кількох академічних стипендій, виплачується одна – найбільша.

    Розмір соціальної стипендії у 2017 році для учнів професійно-технічних навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також учнів, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків становить 1000 гривень на місяць. Для студентів цих категорій, які навчаються у вищих навчальних закладах — 2000 гривень на місяць.


    Доброго дня, пане Міністре. Звертаюся до Вас за допомогою, бо інших методів як примусити батька нашої дитини сплачувати аліменти не знаю. За 4 роки з дня народження дитини ми отримали від нього допомогу лише кілька разів. Всі мої умовляння і благання зважити на те, що це його дитина ніяк не подіяли. Допомоги ми так і не дочекалися. Скажіть будь-ласка чи є можливість примусити його сплачувати аліменти і компенсувати нам ті кошти, які не були сплачені за ці роки?

    На жаль стягнення аліментів з безвідповідальних батьків, які ухиляються від допомоги своїй же дитині є гострою проблемою для всієї країни. Однак не варто впадати у відчай. Чинне законодавство дає реальну можливість захистити свої права і права дитини. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.

    У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за 3 роки. Для цього позивачу необхідно звернутися з позовом про стягнення аліментів за минулий час до суду першої інстанції з відповідною заявою.

    Позовна заява подається до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем перебування відповідача, або за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

    До позовної заяви необхідно долучити докази того, що позивач вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача. Такими доказами можуть бути пояснення сторін, третіх осіб або ж їхніх представників, допитаних як свідків, показань інших свідків, листів, телеграм, повідомлень, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів тощо.

    Тобто доказами у такого роду справах можуть стати будь-які фактичні дані, на підставі яких суд зможе встановити наявність обставин, що обґрунтовують вимоги.

    За наявності таких доказів суд має стати на сторону позивача та стягнути аліменти з відповідача.

    Однак хочу наголосити, що кожна така справа потребує індивідуального підходу та ознайомлення з усіма деталями. Тому, раджу звернутися за консультацією до наших адвокатів системи безоплатної правової допомоги. Наші юристи залюбки допоможуть Вам розібратися з цією ситуацією та домогтися позитивного для Вас рішення.

    Дізнатися, де розташований найближчий центр чи бюро правової допомоги, можна зателефонувавши на гарячу лінію за телефоном 0-800- 213-103 або ж на сайті Мін’юсту (https://minjust.gov.ua) в рубриці новини.



       

    61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16

    тел.: (057) 751-81-68

    e-mail: info@kh.minjust.gov.ua

    www.kharkivobljust.gov.ua

    карта сайта