Керівництво управління  
  Структурні підрозділи  
  Розклад роботи  
  Загальні правила роботи  
  Місія, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності Головного управління юстиції  
  Основні функції структурних підрозділів  
  Організаційна структура Головного територіального управління юстиції  
  Правові засади  
  Прийом громадян  
  Гаряча лінія  
  Плани роботи та звіти про їх виконання  
  Пріоритети роботи  
  Доступ до публічної інформації  
  Перелік та умови отримання послуг, що надаються управлінням, форми і зразки документів, правила їх заповнення  
  Звернення громадян  
  Безоплатна правова допомога  
  Управління персоналу  
  Cтажування громадян з числа молоді  
  Державні закупівлі  
  Лінія довіри  
  Фінансові ресурси  
  Основні засади очищення влади  
  Правова робота - Методичні рекомендації - 2017 рік  


 

 

Запитували - відповідаємо

ЗАПИТУВАЛИ – ВІДПОВІДАЄМО

 

Як стягнути за рішенням суду з боржника кошти, коли у нього немає ні коштів, ні майна для погашення боргу?

У разі відсутності у боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум звертається стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Закон чітко встановлює порядок відрахувань із заробітної плати. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи – підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику. А якщо такий строк не встановлено, то - до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Згадані суб’єкти кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійсненні відрахування та виплати. У разі несвоєчасного подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника посадові особи несуть адміністративну відповідальність за ст. 188 – 13 КуАП з накладенням штрафу від двадцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


Чи може бути звернуто стягнення на будинок чи квартиру?

Статтею 63 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна проводиться звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належить боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.


У разі якщо майно перебуває під заставою, чи можливо на нього звернути стягнення?

Звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача – заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно може бути звернуто у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, а також якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень ЗУ «Про іпотеку». Так статтею 12 та статтею 33 цього Закону визначено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: «У разі порушення іпотекодавцем обов’язків встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов’язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може також скористатися

правом звернення стягнення на предмет іпотеки». Зверненя стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

 

Що повинен зробити державний виконавець, коли до нього на виконання надійшов виконавчий документ про стягнення аліментів та які права мають жінки, які опинилися у схожих ситуаціях.

Коли виконавчий документ приходить на виконання у відділ ДВС і відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у 3-денний строк зобов’язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження та надіслати її сторонам; по-друге, підрахувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стягувача іборжника; по-третє, державний виконавець встановлює місце роботи боржника. Стягувач, у свою чергу, особливо, якщо завідомо знає, що ситуація буде проблематична, тобто що «татусь» невиявляє ніякого бажання сплачувати кошти на утримання власної дитини, має право написати заяву на ім’я начальника місцевого відділу ДВС про накладення арешту на майно боржника для забезпечення виконання рішення суду. У разі встановлення місця роботи, якщо він офіційно працює та одержує заробітну плату як у гривнях, так і у валюті на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих на території України, то державний виконавець направляє виконавчий лист разом з розпорядженням про стягнення аліментів для їх утримання бухгалтеріями за місцем роботи у розмірах, установлених рішенням суду, як із гривень, так і з валюти. У випадку якщо платник аліментів змінює місце роботи, його бухгалтерія за старим місцем роботи, що одержала такий виконавчий лист, відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» утриденний строк повинна повернути його державному виконавцю з позначкою про нове місце роботи, проживання або навчання боржника. Крім цього, бухгалтер робить у виконавчому листі необхідні записи про суму проведених утримань аліментів і залишку заборгованості за аліментами та причини їх­ньої невиплати. Щоб продовжувати отримувати аліменти після досягнення дитиною повноліття, якщо вона навчається, потрібно звернутися з відповідною позовною заявою до суду.Право на звернення до суду також має сама дитина, яка навчається.

Якщо ж боржник відмовляється добровільно сплатити борг, не працює, доходів ніяких немає, грошові кошти відсутні, що відбувається тоді?

В такому випадку звернення стягнення відбувається на належне боржникові рухоме або нерухоме майно (ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»). Державний виконавець зобов’язаний перевірити майновий стан боржника. У разі виявлення майна, належного йому направі власності, — описати його, якщо арешт на той момент не накладений, накласти арешт, надалі реалізувати майно, а отримані кошти направити на погашення боргу перед стягувачем.

А як же бути в такому разі, якщо боржник зібрався виїжджати за кордон, що робити в такому випадку стягувачці?

Законодавством передбачено можливість стягнення аліментів у разі виїзду боржника на роботу до іншої країни. Так, з осіб, зобов’язаних сплачувати аліменти, у разі виїзду їх для постійного проживання у країни, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться на час виїзду за рішенням суду за весь період до досягнення дитиною повноліття.

Непоодинокі випадки, коли невідоме місце проживання і місце знаходження боржника.

У такому випадку державний виконавець порушує перед судом питання про розшук боржника через органи внутрішніх справ. У разі злісного ухилення від сплати аліментів боржником, стягувач має право написати заяву на ім’я начальника місцевої виконавчої служби за місцем проживання боржника з проханням, щоб державний виконавець порушив клопотання перед органами внутрішніх справ про порушення кримінальної справи проти боржника за умисне ухилення від сплати аліментів. Згідно зі ст. 164 КК України за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей існує кримінальна відповідальність — громадські роботи на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправні роботи на строк до одного року, або обмеження волі на строк до двох років.

Якщо ж ситуація склалася таким чином, що стягнути кошти так і не вдалося, чи є ще яківаріанти?

Якщо місце проживання та місце роботи боржника не встановлені, коли боржник ухиляється від сплати аліментів або не має можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова дер­жавна допомога в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму встановленого законом для дитини відповідного віку.

Для призначення такої тимчасової допомоги одержувач аліментів подає органу праці тасоціального захисту населення за місцем проживання заяву встановленої форми, до якої додає відповідні документи, у тому числі довідку державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення. Порядок призначення такої допомоги визначений Постановою Кабінету Міністрів України «Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме» від 22.02.2006 №189. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а надалі суми наданої дитині допомоги підлягають стягненню зплатника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.

Отже підводячи підсумки, хочу наголосити, що питання аліментів слід врегульовувати перш завсе на моральному рівні, адже утримання дитини, забезпечення її всебічного розвитку є насамперед батьківським, материнським, а отже моральним обов’язком.

 

 Якщо майно перебуває у спільній сумісній власності, чи можливо виділити з нього частку? 

Згідно ст.370  Цивільного кодексу України співвласники  мають  право  на  виділ  у  натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. 

У разі виділу частки із майна,  що є у  спільній  сумісній власності,  вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними,  якщо інше  не  встановлено омовленістю між ними, законом або рішенням суду. 

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, дійснюється у порядку, встановленому ст. 364 ЦК.

 

Чув, що при продажі свої частки  у праві спільної часткової власності сторонній особі, треба свою частку спочатку запропонувати купити співвласникам. Чи так це? 

Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності передбачено ст. 362 Цивільного Кодексу  України. 

Так, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності 
співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю 
за ціною,  оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім 
випадку продажу з публічних торгів. 

Продавець  частки  у  праві  спільної  часткової власності 
зобов'язаний письмово повідомити  інших  співвласників  про  намір 
продати свою частку,  вказавши ціну та інші умови,  на яких він її 
продає. 

     Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного 
права  купівлі  чи  не здійснять цього права щодо нерухомого майна 
протягом одного місяця,  а щодо рухомого майна -  протягом  десяти 
днів  від  дня  отримання  ними повідомлення,  продавець має право 
продати свою частку іншій особі. 

Якщо бажання придбати частку у  праві  спільної  часткової 
власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору 
покупця. 

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності 
з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити 
до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. 
Одночасно  позивач  зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду 
грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. 

До таких вимог застосовується позовна давність в один рік. 

Передача співвласником  свого  переважного  права  купівлі 
частки  у  праві  спільної  часткової  власності  іншій  особі  не 
допускається. 

 

Мені на праві спільної власності разом з моїми родичами належить майно. Оскільки моя частка там маленька, вони хочуть позбавити мене права власності на неї. Чи це можливо? 

     Ч.1 ст. 365 Цивільного кодексу України встановлено, що право  особи  на  частку  у  спільному  майні  може   бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 

     1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 

     2) річ є неподільною; 

     3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 

     4) таке  припинення  не  завдасть  істотної  шкоди  інтересам 
співвласника та членам його сім'ї. 

    Суд  постановляє  рішення  про  припинення  права особи на 
частку у спільному майні за умови попереднього внесення  позивачем 
вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. 

 

Якщо майно належить співвласникам на праві спільної часткової власності, чи в прав співвласник розпорядитися своєю часткою як захоче? 

Кожному учаснику спільної власності належить частка  в праві власності  на спільне майно, відповідно до якого кожен співвласник  має право самостійно розпорядитися своєю часткою в праві часткової власності. Відповідно до цього він має право на відчуження належної йому частки на спільне майно. Він може продати, дарувати, поміняти, заповісти, вимагати виділу в натурі належної йому частки в праві власності на спільне майно. 

 

У мене з моїми родичами є майно – спільна часткова власність. Однак, витрати на його утримання вони не хочуть нести. Я це роблю сама. Підкажіть, чи зобов’язані вони також нести такі витрати? 


В ст. 360 Цивільного кодексу України зазначено, що співвласник відповідно до своєї частки  у  праві  спільної часткової  власності  зобов'язаний  брати  участь у витратах на 
управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті 
податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести 
відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, 
пов'язаними із спільним майном. 

 

Живу з чоловіком разом, але ми не одружені. Скажіть, що таке „цивільний шлюб”, чи є в нас ті ж права та обов’язки, як у чоловіка та жінки, які живуть в зареєстрованому шлюбі?

Поняття „цивільний шлюб” в діючому законодавстві України не визначено. Відповідно до ст. 21 Сімейного кодексу України (далі – СК) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя є шлюб. Ст. 74. СК передбачено право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. 
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК „Право спільної сумісної власності подружжя”.

Я збудував гараж, але ніяких документів чи дозволу на будівництво в мене не має. Чи є в мене право власності на цю забудівлю?

Відповідно до ст. 376 Цивільного Кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. 
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Я розлучився з дружиною, з якою зараз проживають двоє наших спільних дітей. Все сумісно нажите майно, зокрема й 2-кімнатна квартира, залишилось колишній дружині.

Аліменти виплачував на дітей за згодою (33% от своїй з/п), що підтверджується відповідними квитанціями. На даний час в мене нова сім’я: дружина та дитина. Колишня дружина зараз подала заяву до суду про стягнення з мене аліментів на дітей. Скажіть, чи можу я розраховувати на зменшення суми аліментів, враховуючи те, що залишив дружині все сумісно нажите майно. Чи можу я виплачувати аліменти на дітей, перераховуючи кошти на розрахункові рахунки в банку, відкриті на їх імена. Законодавством встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. 
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 
4) інші обставини, що мають істотне значення. 
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Ст. 190 Сімейного кодексу України встановлено, що право на аліменти можє бути припинено у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно. Так, той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору. Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується самостійно утримувати її. Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину. Тобто той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). На майно, одержане за вищезазначеним договором, не може бути звернене стягнення. Майно, одержане дитиною за цим договором, може бути відчужене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування. Вищезазначений договір визнається судом недійсним за вимогою відчужувача нерухомого майна у разі виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини. У разі визнання договору недійсним у відчужувача відновлюється право власності на нерухоме майно. 
Також за позовом відчужувача нерухомого майна такий договір може бути розірваний у разі невиконання тим із батьків, з ким проживає дитина, обов'язку по її утриманню. Аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання. Тобто, аліменти треба платити на ім’я того з батьків, хто утримує дитину.

Хочу оформити спадщину. Чи сплачується державне мито та які пільги по оплаті державного мита при оформлені спадщини?

Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення уповноваженими на те органами.
Державне мито справляться в тому разі і за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів. Ставки державного мита встановлені Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.93 № 7-93 (далі – Декрет). 
За нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, зокрема, що стосуються спадщини, встановлені наступні розміри державного мита:
- за посвідчення заповітів – 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
- за видачу свідоцтв про права на спадщину: одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі, іншим спадкоємцям – 0,5 відсотка суми спадщини;
- за видачу свідоцтва про права на спадщину земельної частки (паю): одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі - 0,1 відсотка суми спадщини; іншим спадкоємцям – 0,5 відсотка суми спадщини. 
За нотаріальні та інші дії, вчинювані за межами нотаріальної контори, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад народних депутатів за місцем надання послуги державне мито сплачується у розмірі встановлених ставок за відповідні дії. Крім цього сплачуються фактичні витрати, пов’язані з виїздом за вчинення нотаріальних дій. Декретом встановлені пільги щодо сплати державного мита. Так, від сплати державного мита щодо оформлення спадщини звільняються громадяни - за посвідчення їхніх заповітів і договорів дарування майна на користь держави, а також на користь державних підприємств, установ і організацій; громадяни - за видачу їм свідоцтв про право на спадщину: на майно осіб, які загинули при захисті СРСР, і України, у зв'язку з виконанням інших державних чи громадських обов'язків або з виконанням обов'язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю, охорони власності громадян або колективної чи державної власності, а також осіб, які загинули або померли внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою; на майно осіб, реабілітованих у встановленому порядку; на житловий будинок, пай у житлово-будівельному кооперативі, квартиру, що належала спадкодавцеві на праві приватної власності, якщо вони проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця; на житлові будинки в сільській місцевості за умови, що ці громадяни постійно проживатимуть у цих будинках і працюватимуть у сільській місцевості; на вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах, на страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винахід, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та раціоналізаторські пропозиції; на майно осіб фермерського господарства, якщо вони є членами цього господарства. Також від сплати державного мита звільняються громадяни, віднесені до першої та другої категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; громадяни, віднесені до третьої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, - які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років; громадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що за станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років; інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; інваліди I та II групи.

З двоюрідним братом заключила договір довічного утримання. Він живе в іншій області. До мене не приїжджає, нічим не допомагає. Чи можу я розірвати такий договір?

На Ваше звернення стосовно розірвання договору довічного утримання (догляду) роз’яснюємо, що за таким договором одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Ст. 755 Цивільного кодексу України передбачено випадки припинення договору довічного утримання.
Так, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 
1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; 
2) на вимогу набувача. 
Також договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача. У разі розірвання зазначеного договору в зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. Витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

У мене знаходиться чуже майно. Які в мене існують права на нього?

Ст. 395 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) визначені види речових прав на чуже майно:
1) право володіння;
2) право користування (сервітут);
3)право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Також законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно. 
Слід зазначити, що права на чуже майно є обмеженими у порівняння з правом власності. 
Законодавчо закріплено й право захисту речових прав на чуже майно. Тобто, особа яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна. 
Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. 
Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. 
Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також й на інших підставах, встановлених законом. 
В ст. 399 ЦК перелічено випадки, коли припиняється право володіння:
1) відмова володільця від володіння майном;
2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою;
3) знищення майна;
4) інші випадки, встановлені законом.

Я не зміг своєчасно повернути борг. Мені погрожують стягнути з мене окрім боргу й неустойку. Що таке неустойка? Чи має право на це кредитор?

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов’язання. Неустойка може встановлюватися як у вигляді грошової суми, так і рухомого та нерухомого майна. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, які мають істотне значення. Слід зазначити, що сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов’язку в натурі. Сплата неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Хочу написати заповіт. До якого нотаріуса мені звертатись до державного чи можна й до приватного. Скажіть, взагалі, які нотаріальні дії вчиняють приватні, а які державні нотаріуси?

01.10.08 Верховною Радою України прийнято Закон України № 614-VI "Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат", відповідно до якого нотаріуси, як державні, так приватні вчиняють вчиняють такі нотаріальні дії: 
1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо); 
2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 
3) видають свідоцтва про право на спадщину; 
4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя; 
5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); 
6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися; 
7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме; 
8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса; 
9) накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації; 
10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 
11) засвідчують справжність підпису на документах; 
12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; 
13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту; 
14) посвідчують факт, що фізична особа є живою; 
15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці; 
16) посвідчують час пред'явлення документів; 
17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам; 
18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери; 
19) вчиняють виконавчі написи; 
20) вчиняють протести векселів; 
21) вчиняють морські протести; 
22) приймають на зберігання документи. 
На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом. 
Тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів установлюються Кабінетом Міністрів України".

Я працював на сезонній роботі. На даний час строк трудового договору закінчено та мене виселяють з гуртожитку. Я хочу влаштуватися на іншій роботі, чи мають право мене виселяти без надання іншого жилого приміщення?

Так, відповідно до ст. 132 Житлового кодексу Української РСР сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.

В мене приватна квартира. Я проживаю разом з чоловіком та донькою. Зараз дочка одружилась та чекає дитину. Скажіть, чи потрібний якийсь дозвіл на вселення зятя, онука. Чи повинні нові члени сім’ї разом зі мною проводити ремонт квартири?

Житловим Кодексом Української РСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать дружина, їх діти і батьки. Членами сім'ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Наймач також вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві особистої власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири) і всіх членів сім'ї, які проживають з наймачем.

Мого сина засуджено за ч. 3 ст. 185 Кримінального Кодексу України. З моменту скоєння злочинну та до набрання вироком законної сили пройшло 5 років. Якої тяжкості вважається злочин за зазначеною статтею? Які строки звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності?

Ч. 3 ст. 185 Крадіжка Кримінального Кодексу України (далі – КК) передбачено, що крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років. Відповідно до КК залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років є тяжким злочином. КК передбачено звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Так, у разі вчинення тяжкого злочину, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років. 

Старенька сусідка просить мене допомогти у вирішенні її особистих питань. Хочу представляти її інтереси в різноманітних установах, організаціях, чи потрібно мені для цього оформлювати відповідні документи? Чи маю я особисто вирішувати всі питання, чи можу просити про допомогу ще когось? Якщо я оформлю відповідні документи, чи зможу відмовитись від виконання якихось дій?

Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Однак, не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Зверніть увагу, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Також представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Які ж правові наслідки вчинення правочину представником? Увага, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Стосовно передоручення. Представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, також створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню.
Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання. Не забудьте встановити строк довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана. Зверніть увагу, що довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною. Законодавством чітко визначені випадки припинення представництва за довіреністю. Так, відповідне представництво припиняється у разі: 
1) закінчення строку довіреності; 
2) скасування довіреності особою, яка її видала; 
3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 
4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 
5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 
6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. 
У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків; 
7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. 
Також з припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.

В мене не має можливості звертатися до адвокатів, юристів. Хочу сам написати позовну заяву та подати її до суду. Скажіть, які вимоги до її написання?

Позовна заяви подається в письмовій формі до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і передається судді в порядку черговості. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, які пов'язані між собою. 
Законодавством чітко встановлено зміст позовної заяви, вона повинна містити: 
1) найменування суду, до якого подається заява; 
2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий; 
3) зміст позовних вимог; 
4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 
6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 
7) перелік документів, що додаються до заяви. 
Позовна заява обов’язково підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. Також до позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. 
Хочу зазначити, що розміри ставок державного мита затверджені Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито». 
Розміри витрат на інформаційно-технічне забезпечення затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно – технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів». Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. Також позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Сусід винен був мені 3000 гривень. Він помер, а борг мені не віддав. В мене є документальне підтвердження його боргу. Після нього залишився спадок, який отримають його родичі. Скажіть, чи можу я розраховувати на повернення боргу? Та що я повинен робити в такій ситуації, щоб повернути свої гроші?

Питання пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців та обов’язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора регулюються Цивільним кодексом України. При відкритті спадщини спадкоємці, якщо їм було відомо про борги спадкодавця, зобов’язані повідомити кредитора про смерть боржника. Кредитор спадкодавця має право звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини в шестимісячний строк з дня, як йому стало відомо або могло стати відомим про відкриття спадщини з вимогами до спадкоємців, що прийняли спадщину, повернути йому борг, що був за спадкодавцем. Під боргами спадкодавця слід розуміти майнові зобов’язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами-кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати це зобов’язання. Зверніть увагу на те, що обов’язок доказувати борги померлого накладається на самого кредитора. Тобто, кредитор, що звернувся до спадкоємців зобов’язаний представити документи, що підтверджують його вимоги. Законодавством встановлено, що кредитор вправі протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини звернутися зі своїми вимогами по боргах спадкодавця до його спадкоємців незалежно від наступу строків вимоги. Може статися, що строк виконання зобов’язань ще не наступив, але у зв’язку з тим, що боржник вже вмер, кредитор ризикує тим, що його право на задоволення вимог може бути не задоволено, тому кредитор звертається до спадкодавців боржника з вимогами виплати йому боргу. Тобто, відповідно до законодавства, спадкоємці, що прийняли спадщину, прийняли на себе не тільки права, але й обов’язки спадкодавця відносно цього майна. Наприклад, якщо спадкодавець, був повинен оплатити комунальні платежі за квартиру, власником якої він був, але не встиг їх сплатити, спадкоємці повинні це зробити. Хочу звернути увагу читачів, що бувають випадки, коли кредитор спадкоємця не був сповіщений спадкоємцями про смерть боржника, не мав можливості узнати про це з других джерел. В такому разі він може звернутися з вимогами до спадкоємців протягом одного року від настання строку права вимоги. Якщо кредитору було відомо про смерть спадкодавця – боржника, але він не звернувся до спадкоємців, не пред’явив вимоги у шестимісячний строк, або якщо він не міг знати про відкриття спадщини та не пред’явив своїх вимог протягом одного року, він позбавляється права вимоги. Законодавством встановлено обов’язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора шляхом одноразового платежу. За згодою сторін між кредитором та спадкоємцями боржника може бути встановлений інший порядок виплати боргу. У разі відмови від одноразового платежу, кредитор вправі звернутися до суду з позовом про виплату боргу. Суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцями у натурі.

В районному суді розглянуто справу за моїм позовом. Суддя виніс рішення, але мені не зрозуміло чому саме таке та як його виконувати?

Згідно зі ст. 221 Цивільного процесуального кодексу України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви про роз’яснення суду допускається, якщо воно не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання. Заява про роз’яснення рішення суду розглядається протягом 10 днів. Ухвала, в якій роз’яснюється рішення суду, надсилається особам, які брали участь у справі.

Ми з чоловіком збираємось розлучитися. Я вагітна, в зв’язку з чим не працюю. Чи маю я право на утримання від чоловіка зараз та після розлучення? Чи можу я взамін утримання попросити у чоловіка його частину квартири (нашої сумісної власності)?

Так, законодавством передбачено, що дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Крім того, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Стосовно припинення права на утримання взамін набуття Вами частини квартири, законодавством передбачено, що подружжя а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати. 
Договір, за яким передбачається у власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений і підлягає державній реєстрації. На майно, одержане на підставі договору про припинення права на утримання, не може бути звернення стягнення.

Хочу подати заяву про стягнення аліментів з колишнього чоловіка на дитину. Чи є такі обставини, які враховуються с судом при визначені розміру аліментів?

Так, законодавством визначені такі обставини. 
При визначені розміру аліментів суд враховує: 
1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 
4) інші обставини, що мають істотне значення.

В мого колишнього чоловіка є дитина від попереднього шлюбу, на яку він також виплачував аліменти. Зараз його старша дитина досягла 18 – річного віку. Чи можу я розраховувати на збільшення розміру аліментів?

Так, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.

Я проживаю разом з двома малими дітьми. Їх батько з нами не проживає. Скажіть, чи передбачено законом які речі можуть бути власністю дитини? Чи можу я самостійно розпоряджатися цим майном?

Статтею 173 Сімейного кодексу України (далі – СК) передбачено, що батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. Водночас зазначається, що при вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом. Визначено й право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання. Тобто, майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності. Законодавством встановлено обов’язок батьків передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Права ж батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом. Стосовно управління майном дитини. Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження та зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Передбачено, що батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: 
- укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; 
- видавати письмові зобов'язання від імені дитини; 
- відмовлятися від майнових прав дитини. 
Також батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною вищезазначених правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування. Такий дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло. При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового. На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків. Якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, зазначені правочини можуть бути вчинені без його згоди. Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном. Дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім'ї. Неповнолітня дитина розпоряджається доходом від свого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

Ми з чоловіком одружені вже 8 років. Розлучатися не збираємось. Але в мене виникло питання, чи є в мене, як у дружини особиста приватна власність, що нею вважається? Чи можу я розпоряджатися цим майном самостійно, без дозволу чоловіка?

Законодавством визначено яке майно є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. 
Так, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. 
Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є й страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. Зверніть увагу й на те, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, 
відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю. Передбачено законодавством й право на плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Так, якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів). Той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування ним.

Я роблю ремонт. Сусіди скаржаться, що я їм заважаю. Скажіть, в який час доби я можу проводити ремонтні роботи?

Згідно ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» проведення в жилих будинках ремонтних робіт, що супроводжуються шумом, забороняється у робочі дні з двадцять першої до восьмої години, а у святкові та неробочі дні - цілодобово. Власник або орендар приміщень, у яких передбачається проведення ремонтних робіт, зобов’язаний повідомити мешканців прилеглих квартир про початок зазначених робіт. За згодою мешканців усіх прилеглих квартир ремонтні та будівельні роботи можуть проводитися також у святкові та неробочі дні.

Я вже старенька. Хочу приватизувати свою квартиру. Але з грішми в мене туго. Чула, що можливо приватизувати квартиру безоплатно, незалежно від її розміру. Скажіть, в яких випадках це можливо?

Відповідно до ст.6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними: 
- однокімнатні квартири; 
- квартири (будинки), одержані у разі знесення або відселення всіх сімей з будинків (частин будинків), які належали їм на праві власності, якщо колишні власники не одержали за ці будинки (частини будинків) грошової компенсації; 
- квартири (будинки), в яких мешкають громадяни, котрим встановлена ця пільга Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- квартири (будинки), в яких мешкають громадяни, удостоєні звання Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної Праці, нагороджені орденом Слави трьох ступенів, ветерани Великої Вітчизняної війни, воїни-інтернаціоналісти, інваліди I і II груп, інваліди з дитинства, ветерани праці, що пропрацювали: не менше 25 років - жінки, 30 років - чоловіки, ветерани Збройних Сил та репресовані особи, реабілітовані згідно із Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні"; 
- квартири (будинки), в яких мешкають сім'ї загиблих при виконанні державних і громадських обов'язків та на виробництві; 
- квартири (будинки), в яких мешкають військовослужбовці, котрим встановлена пільга Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; 
- квартири (будинки), в яких мешкають багатодітні сім'ї (сім'ї, що мають трьох і більше неповнолітніх дітей).

До мене додому прийшли працівники міліції, щоб, як вони пояснили, поспілкуватись. Чи повинні вони були повідомити, хто саме до мене прийшов - посада, прізвище? Чи мають вони право проводити такі бесіди? Чи зобов’язаний я їх впускати в квартиру, давати якісь свідчення? Я розгубився, чи передбачена законом в такому випадку моя відповідальність за недостовірні дані?

Ст. 5 Закону України «Про міліцію» передбачено, що при звертанні до громадянина працівник міліції зобов'язаний назвати своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт. Тому, перше ніж спілкуватися з працівниками міліції, ви маєте право вимагати, щоб міліціонери пред’явили посвідчення особи. Міліцію в квартиру впускати Ви не зобов’язані. Відповідно до ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. П. б ч. 15 ст. 11 Закону України «Про міліцію» передбачено, в яких випадках працівники міліції для виконання покладених на неї обов'язків мають право входити безперешкодно у будь-який час доби на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян: у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах. Право опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу передбачено ст. 8 Закону України «Про оперативно – розшукову діяльність» оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених статтею 6 зазначеного Закону підстав. Що стосується запитання про відповідальність за недостовірні свідчення, то законодавством передбачено, що кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показання або відмова свідка від давання показання настає, якщо проводиться дізнання, досудове слідство або в суді (ст. 384, 385 Кримінального кодексу України).

 

Старенька сусідка просить мене допомогти у вирішенні її особистих питань. Хочу представляти її інтереси в різноманітних установах, організаціях, чи потрібно мені для цього оформлювати відповідні документи? Чи маю я особисто вирішувати всі питання, чи можу просити про допомогу ще когось? Якщо я оформлю відповідні документи, чи зможу відмовитись від виконання якихось дій?

Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. 
Однак, не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. 
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. 
Зверніть увагу, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Також представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. 
Які ж правові наслідки вчинення правочину представником? Увага, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. 
Стосовно передоручення. Представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, також створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. 
Представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. 
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. 
Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню.
Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання. 
Не забудьте встановити строк довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана. Зверніть увагу, що довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною. 
Законодавством чітко визначені випадки припинення представництва за довіреністю. Так, відповідне представництво припиняється у разі: 
1) закінчення строку довіреності; 
2) скасування довіреності особою, яка її видала; 
3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 
4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 
5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 
6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. 
У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків; 
7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. 
Також з припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення. 
У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.

В мене не має можливості звертатися до адвокатів, юристів. Хочу сам написати позовну заяву та подати її до суду. Скажіть, які вимоги до її написання?

Позовна заяви подається в письмовій формі до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і передається судді в порядку черговості. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, які пов'язані між собою. 
Законодавством чітко встановлено зміст позовної заяви, вона повинна містити: 
1) найменування суду, до якого подається заява; 
2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий; 
3) зміст позовних вимог; 
4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 
6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 
7) перелік документів, що додаються до заяви. 
Позовна заява обов’язково підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. Також до позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. 
Хочу зазначити, що розміри ставок державного мита затверджені Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито». 
Розміри витрат на інформаційно-технічне забезпечення затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно – технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів». 
Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. 
Також позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
 
Сусід винен був мені 3000 гривень. Він помер, а борг мені не віддав. В мене є документальне підтвердження його боргу. Після нього залишився спадок, який отримають його родичі. Скажіть, чи можу я розраховувати на повернення боргу? Та що я повинен робити в такій ситуації, щоб повернути свої гроші?

Питання пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців та обов’язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора регулюються Цивільним кодексом України. 
При відкритті спадщини спадкоємці, якщо їм було відомо про борги спадкодавця, зобов’язані повідомити кредитора про смерть боржника. 
Кредитор спадкодавця має право звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини в шестимісячний строк з дня, як йому стало відомо або могло стати відомим про відкриття спадщини з вимогами до спадкоємців, що прийняли спадщину, повернути йому борг, що був за спадкодавцем. 
Під боргами спадкодавця слід розуміти майнові зобов’язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами-кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати це зобов’язання. 
Зверніть увагу на те, що обов’язок доказувати борги померлого накладається на самого кредитора. Тобто, кредитор, що звернувся до спадкоємців зобов’язаний представити документи, що підтверджують його вимоги. 
Законодавством встановлено, що кредитор вправі протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини звернутися зі своїми вимогами по боргах спадкодавця до його спадкоємців незалежно від наступу строків вимоги. Може статися, що строк виконання зобов’язань ще не наступив, але у зв’язку з тим, що боржник вже вмер, кредитор ризикує тим, що його право на задоволення вимог може бути не задоволено, тому кредитор звертається до спадкодавців боржника з вимогами виплати йому боргу. 
Тобто, відповідно до законодавства, спадкоємці, що прийняли спадщину, прийняли на себе не тільки права, але й обов’язки спадкодавця відносно цього майна. Наприклад, якщо спадкодавець, був повинен оплатити комунальні платежі за квартиру, власником якої він був, але не встиг їх сплатити, спадкоємці повинні це зробити. 
Хочу звернути увагу читачів, що бувають випадки, коли кредитор спадкоємця не був сповіщений спадкоємцями про смерть боржника, не мав можливості узнати про це з других джерел. В такому разі він може звернутися з вимогами до спадкоємців протягом одного року від настання строку права вимоги.
Якщо кредитору було відомо про смерть спадкодавця – боржника, але він не звернувся до спадкоємців, не пред’явив вимоги у шестимісячний строк, або якщо він не міг знати про відкриття спадщини та не пред’явив своїх вимог протягом одного року, він позбавляється права вимоги. 
Законодавством встановлено обов’язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. 
Спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора шляхом одноразового платежу. За згодою сторін між кредитором та спадкоємцями боржника може бути встановлений інший порядок виплати боргу. 
У разі відмови від одноразового платежу, кредитор вправі звернутися до суду з позовом про виплату боргу. Суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцями у натурі. 

 

В районному суді розглянуто справу за моїм позовом. Суддя виніс рішення, але мені не зрозуміло чому саме таке та як його виконувати?

Згідно зі ст. 221 Цивільного процесуального кодексу України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви про роз’яснення суду допускається, якщо воно не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання. Заява про роз’яснення рішення суду розглядається протягом 10 днів. Ухвала, в якій роз’яснюється рішення суду, надсилається особам, які брали участь у справі.
 
Ми з чоловіком збираємось розлучитися. Я вагітна, в зв’язку з чим не працюю. Чи маю я право на утримання від чоловіка зараз та після розлучення? Чи можу я взамін утримання попросити у чоловіка його частину квартири (нашої сумісної власності)?

Так, законодавством передбачено, що дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. 
Крім того, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років. 
Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. 
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. 
Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. 
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. 
Стосовно припинення права на утримання взамін набуття Вами частини квартири, законодавством передбачено, що подружжя а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати. 
Договір, за яким передбачається у власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений і підлягає державній реєстрації. 
На майно, одержане на підставі договору про припинення права на утримання, не може бути звернення стягнення.
 
Хочу подати заяву про стягнення аліментів з колишнього чоловіка на дитину. Чи є такі обставини, які враховуються с судом при визначені розміру аліментів?
 
Так, законодавством визначені такі обставини. 
При визначені розміру аліментів суд враховує: 
1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 
4) інші обставини, що мають істотне значення.
 
В мого колишнього чоловіка є дитина від попереднього шлюбу, на яку він також виплачував аліменти. Зараз його старша дитина досягла 18 – річного віку. Чи можу я розраховувати на збільшення розміру аліментів?
 
Так, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.
 
Я проживаю разом з двома малими дітьми. Їх батько з нами не проживає. Скажіть, чи передбачено законом які речі можуть бути власністю дитини? Чи можу я самостійно розпоряджатися цим майном?

Статтею 173 Сімейного кодексу України (далі – СК) передбачено, що батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. 
Водночас зазначається, що при вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом. 
Визначено й право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання. Тобто, майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини. 
Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності. 
Законодавством встановлено обов’язок батьків передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. 
Права ж батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом. 
Стосовно управління майном дитини. Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження та зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. 
Передбачено, що батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: 
укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; 
видавати письмові зобов'язання від імені дитини; 
відмовлятися від майнових прав дитини. 
Також батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною вищезазначених правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування. 
Такий дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло. 
При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового. 
На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків. Якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, зазначені правочини можуть бути вчинені без його згоди. 
Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом. 
Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном. 
Дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім'ї. 
Неповнолітня дитина розпоряджається доходом від свого майна відповідно до Цивільного кодексу України. 

Ми з чоловіком одружені вже 8 років. Розлучатися не збираємось. Але в мене виникло питання, чи є в мене, як у дружини особиста приватна власність, що нею вважається? Чи можу я розпоряджатися цим майном самостійно, без дозволу чоловіка?
 
Законодавством визначено яке майно є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. 
Так, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі 
договору дарування або в порядку спадкування; 
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які 
належали їй, йому особисто. 
Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. 
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. 
Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому 
моральної шкоди. 
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є й страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною 
власністю кожного з них.
Зверніть увагу й на те, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. 
Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною 
власністю. 
Передбачено законодавством й право на плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Так, якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів). 
Той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей. 
При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування ним.


Я роблю ремонт. Сусіди скаржаться, що я їм заважаю. Скажіть, в який час доби я можу проводити ремонтні роботи?
 
Згідно ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» проведення в жилих будинках ремонтних робіт, що супроводжуються шумом, забороняється у робочі дні з двадцять першої до восьмої години, а у святкові та неробочі дні - цілодобово. Власник або орендар приміщень, у яких передбачається проведення ремонтних робіт, зобов’язаний повідомити мешканців прилеглих квартир про початок зазначених робіт. За згодою мешканців усіх прилеглих квартир ремонтні та будівельні роботи можуть проводитися також у святкові та неробочі дні. 
 
Я вже старенька. Хочу приватизувати свою квартиру. Але з грішми в мене туго. Чула, що можливо приватизувати квартиру безоплатно, незалежно від її розміру. Скажіть, в яких випадках це можливо?
 
Відповідно до ст.6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними: 
- однокімнатні квартири; 
- квартири (будинки), одержані у разі знесення або відселення всіх сімей з будинків (частин будинків), які належали їм на праві власності, якщо колишні власники не одержали за ці будинки (частини будинків) грошової компенсації; 
- квартири (будинки), в яких мешкають громадяни, котрим встановлена ця пільга Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- квартири (будинки), в яких мешкають громадяни, удостоєні звання Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної Праці, нагороджені орденом Слави трьох ступенів, ветерани Великої Вітчизняної війни, воїни-інтернаціоналісти, інваліди I і II груп, інваліди з дитинства, ветерани праці, що пропрацювали: не менше 25 років - жінки, 30 років - чоловіки, ветерани Збройних Сил та репресовані особи, реабілітовані згідно із Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні"; 
- квартири (будинки), в яких мешкають сім'ї загиблих при виконанні державних і громадських обов'язків та на виробництві; 
- квартири (будинки), в яких мешкають військовослужбовці, котрим встановлена пільга Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; 
- квартири (будинки), в яких мешкають багатодітні сім'ї (сім'ї, що мають трьох і більше неповнолітніх дітей). 

До мене додому прийшли працівники міліції, щоб, як вони пояснили, поспілкуватись. Чи повинні вони були повідомити, хто саме до мене прийшов - посада, прізвище? Чи мають вони право проводити такі бесіди? Чи зобов’язаний я їх впускати в квартиру, давати якісь свідчення? Я розгубився, чи передбачена законом в такому випадку моя відповідальність за недостовірні дані?
 
Ст. 5 Закону України «Про міліцію» передбачено, що при звертанні до громадянина працівник міліції зобов'язаний назвати своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт. Тому, перше ніж спілкуватися з працівниками міліції, ви маєте право вимагати, щоб міліціонери пред’явили посвідчення особи. 
Міліцію в квартиру впускати Ви не зобов’язані. Відповідно до ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. 
П. б ч. 15 ст. 11 Закону України «Про міліцію» передбачено, в яких випадках працівники міліції для виконання покладених на неї обов'язків мають право входити безперешкодно у будь-який час доби на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян: у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах.
Право опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу передбачено ст. 8 Закону України «Про оперативно – розшукову діяльність» оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених статтею 6 зазначеного Закону підстав. 
Що стосується запитання про відповідальність за недостовірні свідчення, то законодавством передбачено, що кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показання або відмова свідка від давання показання настає, якщо проводиться дізнання, досудове слідство або в суді (ст. 384, 385 Кримінального кодексу України).
 
Я вже давно працюю на підприємстві. Зараз ми з сім’єю терміново переїжджаємо на нове місце проживання. Директор не звільняє мене, в зв’язку з тим, що згідно з законодавством  я повинна відпрацювати два тижні. Скажіть чи правий директор?
 
Ні, ваш директор не прав. Він повинен був розірвати з вами трудовий договір у строк, який Ви просили. 
Так, дійсно ст. 38 Трудового Кодексу Україні передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. 
Однак, в цій же статті зазначено, що у  разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Зерніть увагу,  якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. 
 
Зараз на підприємстві, де я працюю планують провести зміни в організації виробництва. В зв’язку з чим планують вивільнити деяких працівників. Чула, що законодавством передбачено переважне право на залишення на роботі працівників. Скажіть кому з працівників повинна надаватись така перевага?  
 
Відповідно до ст. 42 Кодексу законів про працю України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. 
При рівних ж умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 
2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 
8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
 

Хочу дізнатися про пільги для інвалідів першої групи загального захворювання.

Правовий статус інвалідів загального захворювання, а також надання інвалідам пільг регулюється Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» від 21 березня 1991 року (далі – Закон). Фінансування заходів щодо соціальної захищеності інвалідів і дітей-інвалідів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фондом соціального захисту інвалідів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів. Матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів передбачене розділом VI Закону. Так, матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню. Види необхідної матеріальної, соціально-побутової і медичної допомоги інвалідам визначаються органами медико-соціальної експертизи в індивідуальній програмі реабілітації. Інвалідам і дітям-інвалідам надаються безоплатно або на пільгових умовах послуги з соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо) на підставі індивідуальної програми реабілітації, автомобілі - за наявності відповідного медичного висновку. Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлого інваліда, дитини-інваліда. Інваліди, які отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, діти-інваліди мають право на безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування. Інваліди першої і другої груп мають право при амбулаторному лікуванні на придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості. Інваліди і діти-інваліди за наявності медичних показань мають право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками. Інваліди першої та другої груп мають право на позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню. Законом передбачено, що транспортне обслуговування інвалідів здійснюється на пільгових умовах. Тобто, інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма видами приміського транспорту. Діти-інваліди та інваліди першої, другої груп по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого), мають право на безплатний проїзд також у метро. Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня. Пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України "Про транспорт". Пільговий проїзд, передбачений Законом, надається за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищував величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, збільшену на коефіцієнт 1,1. Пільги, передбачені Законом, зберігаються за інвалідами та дітьми-інвалідами незалежно від виду виплачуваної пенсії або допомоги, призначеної замість пенсії. У випадках, коли іншими нормативно-правовими актами передбачені норми, що підвищують встановлений Законом рівень соціального захисту інвалідів, застосовуються положення тих нормативно-правових актів, які визначають найбільший рівень соціального захисту інвалідів. Якщо інвалід має право на одну і ту ж пільгу за Законом і одночасно за іншим нормативно-правовим актом, пільга йому надається лише за одним з них за його вибором (незалежно від підстави встановлення пільги). Також Законом передбачено, що інвалід має право вибору конкретного виду соціальної допомоги. Інвалід може відмовитися від того чи іншого виду соціальної допомоги, якщо вона не повною мірою відповідає його потребам. У такому разі інвалід вправі самостійно вирішувати питання про забезпечення себе конкретним видом допомоги за рахунок власних коштів з урахуванням компенсації вартості аналогічного виду соціальної допомоги, що подається державним органом.

Мій чоловік помер… Він не отримав пенсію за два останні місяці, а також він був  включений в списки сільради на пільгове придбання палива. Жодної допомоги я не одержувала, то чи маю підстави для отримання його пенсії, на виділення мені грошової допомоги для придбання твердого палива?

Згідно із статтею 1227 Цивільного кодексу України, суми пенсії, аліментів, різних допомог, відшкодувань через ушкодження здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкоємцеві, але не були отримані ним за життя, передаються членам його сім'ї. Отже, як випливає з даної норми, ви, будучи спадкоємцем, маєте право на одержання грошової допомоги на придбання твердого палива.

Я звернувся до виконавчої служби з виконавчим листом, однак мені його повернули в зв’язку з тим, що пройшов строк пред’явлення виконавчих документів. Державний виконавець пояснив, що я можу звернутися до суду, щоб відновити пропущений строк. Чи правильно мене все пояснили, може я щось не так зрозумів?

Пояснили вам все вірно. Так,  ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" (далі – Закон) встановлені строки пред'явлення виконавчих документів до виконання.  
Тобто, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 
- виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років; 
- посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців; 
- постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 
- інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом. 
Зазначені строки встановлюються: 
-  для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 
-  для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили; 
- для виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 
- для виконання постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення - з дня винесення відповідної постанови. 
По інших виконавчих документах строк пред'явлення їх до виконання встановлюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше не встановлено законом. 
Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. 
Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо. 
Законодавством визначено випадки, в яких можуть перериватися строки давності пред'явлення виконавчого документа до виконання: 
а) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 
б) частковим виконанням рішення боржником; 
в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення. 
    Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. 
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу. 
Стосовно поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, Законом визначено, що якщо державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого минув, про це він виносить відповідну постанову. 
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву у 10-денний строк, якщо інше не встановлено законом. 
По інших виконавчих документах пропущені строки поновленню не підлягають.

Підприємство, на якому я колись працював вже не діє. До виконавчої служби я здав виконавчий лист про стягнення з підприємства заробітної плати, яку я так і не отримав. Чув, що на підприємстві не хватить коштів для оплати всіх боргів. Чи є якийсь порядок, за яким встановлюється черга виплати боргів.

Так, ст. 44. Закон України "Про виконавче провадження" (далі- Закон) встановлено черговість задоволення вимог стягувачів.  
У разі недостатності суми, стягненої з боржника для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, ця сума розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості. 
У першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги про стягнення з вартості заставленого майна. 
У другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника. 
У третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами, після чого задовольняються вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, вимоги щодо виплати наданої адвокатами юридичної допомоги, виплати винагороди, що належить автору за використання його твору, відкриття, винаходу, промислового зразка, на які видано відповідні свідоцтва. Після повного задоволення зазначених вимог задовольняються вимоги громадян за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та вимоги громадян про відшкодування збитків, заподіяних їх майну злочином або адміністративним правопорушенням. 
У четверту чергу задовольняються вимоги щодо податків і неподаткових платежів до бюджету, вимоги органів страхування з обов'язкового страхування (крім вимог щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування). 
У п'яту чергу задовольняються всі інші вимоги. 
Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог стягувачів попередньої черги. У разі недостатності стягненої суми для повного задоволення усіх вимог однієї черги ці вимоги задовольняються пропорційно належній кожному стягувачеві сумі. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку календарного надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження і закінчився встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення, на день зарахування стягнутої суми на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби.

В мене є борг, який буде стягуватися за виконавчим листом. Оскільки грошей в мене немає, стягнення буде звернено на моє майно. Скажіть на яке майно не може бути звернено стягнення.

Ст. 54. Закону України „Про виконавче провадження” (далі – Закон)  встановлено, що не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами. 
ПЕРЕЛІК
видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами
Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на такі види майна та предмети, що належать боржникові на праві власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні: 
1. Носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні боржникові і особам, які перебувають на його утриманні: 
а) одяг - на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, одне зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок - два зимових плаття), один літній костюм (для жінок - два літніх плаття), головні убори по одному на кожний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустки, одна тепла хустка (або шаль) та інший одяг, зношений більш, як на 50 відсотків; 
б) взуття у кількості по одній парі літнього, осіннього, зимового та інше взуття, зношене більш, як на 50 відсотків; 
в) білизна у кількості двох змін на кожну особу; 
г) постіль (матрац, подушка, два простирадла, дві наволочки, ковдра) і два особистих рушника на кожну особу; 
д) необхідний кухонний посуд; 
е) один холодильник на сім'ю; 
ж) меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім'ю (крім меблевих гарнітурів, на які може бути звернене стягнення); 
з) всі дитячі речі. 
2. Продукти харчування, потрібні для особистого споживання боржнику, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, - на три місяці. 
3. Паливо, потрібне боржникові, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, для готування їжі та обігрівання приміщення протягом шести місяців. 
4. Одна корова, а у разі відсутності корови - одна телиця; коли немає ні корови, ні телиці - одна коза, вівця чи свиня - у осіб, які займаються сільським господарством.
5. Корм для худоби, який не підлягає вилученню в кількості, потрібній до початку вигону худоби на пасовище або до збору нових кормів. 
6. Насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього і весняного) та незнятий урожай - у осіб, які займаються сільським господарством (за винятком земельних ділянок, на які накладено стягнення). 
7. Інструменти, необхідні для особистих професійних занять (швейні, музичні та інші).

Скажіть чи може встановити роботодавець для працівників меншу тривалість робочого часу? Моїй дитині виповнилось чотири роки. Мені потрібно забирати його з дитячого садочка до п’яти годин, а в цей час в мене тільки закінчується робочий день. Скажіть, чи маю я права вимагати від роботодавця скоротити мені робочий день?

В ст. 50 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) зазначено, що підприємства  і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати  меншу норму тривалості робочого часу, ніж 40 годин на тиждень. Ст. 56 КЗпП передбачено неповний робочий час.   За угодою  між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день  або  неповний  робочий  тиждень.  На просьбу   вагітної   жінки,   жінки,   яка  має  дитину  віком  до чотирнадцяти років або дитину-інваліда,  в  тому  числі  таку,  що знаходиться  під  її  опікуванням, або  здійснює  догляд за хворим членом  сім'ї  відповідно  до  медичного  висновку,  власник   або уповноважений  ним  орган  зобов'язаний  встановлювати їй неповний робочий день або  неповний  робочий  тиждень.     Оплата праці в  цих  випадках  провадиться пропорціонально відпрацьованому  часу або залежно від виробітку.     Робота на умовах неповного робочого часу не  тягне  за  собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

На роботі до мене хочуть застосувати дисциплінарне стягнення. Я з цим не згоден. Які дисциплінарні стягнення до мене можуть бути застосовані та який порядок застосування таких стягнень?

Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП) встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:
1) догана; 
2) звільнення. 
Наприклад, за прогул працівнику неможливо водночас оголосити  догану та звільнити. 
Разом з тим, законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.  
Правом застосовувати дисциплінарні стягнення наділений орган, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. 
На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо вищезазначених органів.
    Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством. 
Зверніть увагу, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. 
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
КЗпП встановлений порядок застосування дисциплінарних стягнень.  
Так, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. 
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. 
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. 
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. 
Працівник можете оскаржити дисциплінарне стягнення у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV КЗпП). 
В якому порядку знімається дисциплінарне стягнення?   
Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. 
Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. 
Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються. 
КЗпП також передбачено, що власник або уповноважений ним орган має право замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

Я влаштувався на роботу, обговорив з роботодавцем умови праці, розмір заробітної плати. Я вже працюю, але зі мною не уклали трудовий договір в письмовій формі, хоча запросили в мене паспорт та документ про освіту. Чи повинен роботодавець укласти зі мною письмово трудовий договір та які документи я повинен надати при його укладені?

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.     
Однак, додержання письмової форми є обов'язковим тільки в наступних випадках: 
1) при організованому наборі працівників; 
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 
3) при укладенні контракту; 
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 
7) в інших випадках, передбачених законодавством України. 
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. 
Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.
Зверніть увагу й на те, що особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. 
Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

Батько моєї дитини має заборгованість за аліментами, які присуджені на дитину у розмірі 25% від його заробітку. Зараз він буде виплачувати цю заборгованість. Ми з ним не можемо домовитись про суму заборгованості. Підкажіть, чи передбачено законодавством, як можна визначити заборгованість за аліментами.

Сімейним кодексом України передбачено, що заборгованість за аліментами,  присудженими у  частці  від заробітку  (доходу),  визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу),  який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.  Якщо  платник  аліментів  не  працював  на  час виникнення заборгованості,  але  працює  на  час   визначення   її   розміру, аборгованість визначається із  заробітку  (доходу),  який  він одержує. У випадках, коли платник  аліментів  не  працював  на  час  виникнення аборгованості  і  не  працює  на час визначення її розміру,  вона обчислюється виходячи із  середньої  заробітної  плати  працівника відповідної  кваліфікації  або  некваліфікованого  працівника  для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним иконавцем, а у разі спору - судом.

Колишній чоловік сплачує аліменти на дитину, але постійно прострочує ці виплати. В мене немає фінансової можливості чекати виплат з великою затримкою. Чи можуть бути застосовані до колишнього чоловіка штрафні санкції за затримку у виплаті аліментів?

Так, Сімейним кодексом України передбачена відповідальність за прострочення сплати аліментів. При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Однак, розмір такої неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Колишній дружині я сплачував аліменти на нашу дитину. Коли я одружився вдруге, в мене народилося двійня. Діти часто хворіли. Я не в змозі був виплачувати аліменти. Зараз я вже можу відновити виплати. Однак, фінансової можливості сплатити заборгованість в мене немає. Чи можливо, щоб мене звільнили від сплати заборгованості або, хоча б, відстрочили ці виплати?

Сімейним кодексом України визначено, що з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

В суді на розгляді знаходиться справа за моїм позовом. Однак, відповідач не з’явився на судове засідання за викликом суду. Я припускаю, що він взагалі не збирається з’являтися на судове засідання. Чи передбачено законодавством якийсь вихід із зазначеної ситуації?

В главі 8 Цивільного процесуального кодексу України (далі -  Кодекс) (зі змінами та доповнення станом на теперішній час) передбачено умови проведення та порядок заочного розгляду справи. 
Так, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. 
У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів. 
Однак, якщо позивачем змінено предмет або підстави позову, зміни розміру позовних вимог, то суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача. 
Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. 
Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими главою 8 Кодексу. 
За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати загальним вимогам, встановленим Кодексом, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд. 
Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється рекомендованим листом із повідомленням копія заочного рішення не пізніше трьох днів з дня його проголошення. 
Зверніть увагу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. 
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Кодексом.

Які права власності в подружжя?

Ст. 60 Сімейного  Кодексу України (далі СК)  закріплює, що майно, набуте    подружжям  за час шлюбу, належить  дружині  та чоловікові  на праві   спільної  сумісної власності  незалежно  від того, що один з них не мав з  поважної  причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного  заробітку (доходу).  Але ст. 70 СК  передбачає, що  в тому  випадку, коли  дружина та чоловік уклали  шлюбний договір або домовились між собою якимось іншим  чином, майно, набуте  ними  під час шлюбу, може належати їм не в рівних частках. Також при вирішенні спору  про поділ майна суд може відступити від засади рівності  часток подружжя за обставин, що мають істотне значення. 
Ст.ст. 57-59 СК регулюють право  особистої приватної власності дружини і чоловіка. Особистою приватною власністю  є майно, придбане  до шлюбу,  також майно набуте під час шлюбу, але на  підставі договору дарування або в порядку спадкування чи придбане  за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою приватною власністю є й речі  індивідуального користування, в тому числі і коштовності, навіть тоді,  коли вони  були придбані  за  рахунок  спільних  коштів подружжя;  премії і нагороди,  одержані  за особисті заслуги; кошти, одержані  як відшкодування  за втрату (пошкодження) особистої речі, відшкодування   завданої моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов’язковим особистим або добровільним особистим страхуванням, якщо старощі внески  сплачувалися за рахунок  коштів, що були особистою приватною власністю кожного .
Той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування  ним, але треба пам’ятати, що у відповідності зі ст. 59 СК при розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов’язані  враховувати  інтереси  дитини, інших членів  сім’ї, які  відповідно до закону   мають  право  користуватися ним. 
    Згідно ст. 74 СК, якщо жінка та чоловік  проживають  однією сім’єю, але  не перебувають  у шлюбі   між собою або в будь – якому іншому шлюбі, майно,  набуте ними  за час  спільного проживання, належить  їм на праві  спільної сумісної власності, якщо  інше не  встановлено  письмовим договором між ними.

Мій чоловік не сплачує аліменти на нашу дитину.  Чула, що за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей є стаття в Кримінальному кодексі. Чи так це та яке покарання за це передбачено? 

Статтею 164 Кримінального кодексу визначено, що злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.
      А те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років.

Знаю, що в Україні створені та діють адміністративні суди. Скажіть, які справи вони розглядають.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. 
      Юрисдикція адміністративних судів поширюється й на публічно-правові спори, зокрема: 
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. 
      Зверніть увагу на те, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: 
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; 
3) про накладення адміністративних стягнень; 
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Я подав позов до суду. Слухання справи ще не проводилось. Я вирішив, що можу запросити зі свого боку ще одного свідка по справі. Скажіть, чи ще можу я звернутись до суду  щодо виклику свідка. 

Будь - хто з осіб, які беруть участь у справі, може звернутися до суду із заявою про виклик свідка або кількох свідків. Відповідно до ст. 136 Цивільного процесуального кодексу України заява про виклик свідка має бути подана до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться – до початку розгляду справи по суті. 
     У заяві про виклик свідка  зазначаються його ім’я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.

Мій батько звернувся до суду з позовом до мене. Я вирішив  визнати позов. Чи можу я це зробити та якій стадії судового процесу?  

В ст. 174 Цивільно – процесуального кождексу України зназначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. 
    До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. 
    У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. 
     У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. 
    Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Чи маю я право не давати показання по кримінальній справі, якщо я є братом підозрюваного?  

Ст. 69 Кримінально-процесуального кодеку України визазначені особи, які мають право відмовитися давати показання як свідки: 
1) члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного; 
2) особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину. 
Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника. 
Дізнавач, слідчий, прокурор і суд перед допитом зазначених осіб зобов'язані роз'яснити їм право відмовитись давати показання, про що зазначається в протоколі допиту чи в протоколі судового засідання.

Ми з чоловіком хочемо усиновити новонароджену дитину. А чи надається усиновлювачам така відпустка, яка надається жінкам, що народили дитину? 

Відповідно зі ст. 17 Закону України „Про відпустки” на підставі  медичного  висновку  жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю: 
1) до пологів - 70 календарних днів;
2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох  і  більше  дітей  та  у  разі  ускладнення 
пологів), починаючи з дня пологів. 
     Особам,  які  усиновили  новонароджених дітей безпосередньо з пологового  будинку,  надається  відпустка   з   дня   усиновлення тривалістю  56  календарних  днів  (70  календарних  днів -   при усиновленні  двох  і  більше  дітей).  У  разі  усиновлення дитини(дітей)  обома  батьками  вказана  відпустка  надається  одному  збатьків  на  їх  розсуд.  

В мене маленька дворічна дитина. Але я вже не можу перебувати  з нею у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.  Чула, що у такій відпусті можуть перебувати й бабусі. Чи так це? 

Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. 
     Ця відпустка  може  бути  використана  повністю або частинами також  батьком  дитини,  бабою,  дідом  чи  іншими  родичами,  які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, та одним із прийомних батьків.
     За бажанням жінки або осіб,  зазначених вище, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При  цьому  за  ними  зберігається  право  на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною.

Чи передбачена законодавством відпустка у зв’язку з усиновленням дитини? 

Особі,  яка  усиновила  дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених   батьківського   піклування,   старше  трьох  років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини  тривалістю  56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох  і  більше  дітей)  без  урахування  святкових  і неробочих   днів   після   набрання  законної сили рішенням про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з  них на їх розсуд).
     Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у з'язку з усиновленням дитини за умови,  якщо заява про надання  відпустки надійшла  не  пізніше  трьох  місяців з дня набрання законної  сили рішенням про усиновлення дитини.

Я – одинока мати та працюю на приватному підприємстві, на якому мені не дають додаткову оплачувану відпустку.    Підскажіть, чим передбачено, що ця відпустка повинна оплачуватися? 

Відповідно зі ст. 19 Закону України „Про відпустки”  Жінці,  яка  працює  і  має  двох  або  більше дітей віком до 15  років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері,  батьку,  який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі,  яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається  щорічно  додаткова  оплачувана  відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.  
     За наявності  декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

В мене є земельна ділянка, яку я придбав для забудови. Підкажіть, в яких випадках може припинитися право користування цією земельною ділянкою і які правові наслідки цього припинення. 

Відповідно до ст. 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 
1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 
2) спливу строку права користування; 
3) відмови землекористувача від права користування; 
4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. 
      Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом. 
Правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою віизначені ст. 417 ЦК:
У разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення. 
У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування. 
Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки культурної спадщини тощо) або є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.

Підкажіть порядок допиту  свідка.

Відповідно до ст. 167 Кримінально – процесуального кодексу України свідка можна допитувати про факти, які стосуються даної справи, а також про особу підозрюваного або обвинуваченого та потерпілого. 
      Свідок допитується в місці провадження досудового слідства, а в разі необхідності - в місці його перебування. 
      Свідок допитується окремо і у відсутності інших свідків. При цьому слідчий вживає заходів до того, щоб свідки, викликані в одній справі, не могли зноситися між собою до закінчення допиту. 
      Перед допитом слідчий встановлює особу свідка, повідомляє його, в якій справі він викликаний та роз'яснює його права, і попереджає про обов'язок розповісти все відоме йому в справі, а також про кримінальну відповідальність за відмову дати показання і за дачу завідомо неправдивих показань. Потім слідчий з'ясовує стосунки між свідком і підозрюваним або обвинуваченим, а також потерпілим і починає допит. Після того як свідок закінчить дачу показань, слідчий ставить йому запитання. Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання).
У разі якщо свідок з'явився на допит із захисником, захисник має право бути присутнім при допиті; надавати у присутності слідчого консультації свідку, якщо фактичні обставини у справі можуть бути використані для кримінального переслідування особисто самого свідка або членів його сім'ї чи близьких родичів; ставити з дозволу слідчого запитання, що підлягають занесенню до протоколу допиту свідка, для уточнення і доповнення його відповідей; заперечувати проти незаконних дій слідчого щодо порядку проведення ним допиту з посиланням на норму закону, яка порушується, що підлягає занесенню до протоколу допиту; оскаржувати дії слідчого в порядку, встановленому КПК, у разі якщо з характеру і змісту питань випливає, що свідок має допитуватися

Нещодавно мого племінника засуджено. Також суд виніс рішення про конфіскацію всього майна, яке йому належить. Скажіть чи правомірно це, чи відшкодують вартість цього майна племіннику? 

Ст. 354 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на  майно  за  рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. 
     Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно. 
     Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

В мене з моїм сусідом неприязні стосунки. В зв’язку з чим, в мене є припущення, що він збирається вчинити дії, які можуть порушити моє право власності. Скажіть, що я можу зробити, щоб заборонити вчинити йому ці дії. 

В ст. 386 Цивільного кодексу України зазначено, що  держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. 
    Власник,   який   має   підстави   передбачати  можливість порушення свого права власності іншою особою,  може звернутися  до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій,  які можуть порушити 
його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. 
     Власник,  права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. 

В яких випадках законодавством передбачена обов’язкова участь захисника в розгляді кримінальної справи?

Ст.45. Кримінально-процесуального кодексу України передбачена обов’язкова участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції: 
1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, - з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення; 
2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад; 
3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення; 
4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення; 
5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру - з моменту встановлення факту наявності у особи душевної хвороби; 
6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру - з моменту першого допиту неповнолітнього. 
      У суді апеляційної інстанції участь захисника у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, є обов'язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого.

Я 16 років відпрацював на державній службі. На пенсію виходив не будучи державним службовцем. Однак, я не отримав грошової  допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів. Скажіть, чи це законно? 

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. 
Державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів

Чим передбачено можливість отримати  на інформацію про стан свого здоров'я?

Ст. 285 Цивільного Кодексу України закріплено право на формацію про стан свого здоров’я. 
Так, повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров'я. 
Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на інформацію про стан здоров'я дитини або підопічного. 
Якщо інформація про хворобу фізичної особи може погіршити стан її здоров'я або погіршити стан здоров'я фізичних осіб, визначених частиною другою цієї статті, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію про стан здоров'я фізичної особи, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами. 
У разі смерті фізичної особи члени її сім'ї або інші фізичні особи, уповноважені ними, мають право бути присутніми при дослідженні причин її смерті та ознайомитись із висновками щодо причин смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду.


Яким чином слідчий повинен пред’являти предмети для впізнання?

В ст. 175 Кримінально-процесуального кодексу України  зазначено,  що при необхідності пред'явити для впізнання який-небудь предмет слідчий спочатку допитує впізнаючого про ознаки цього предмета і обставини, при яких він цей предмет бачив, про що складається протокол допиту. 
Коли впізнаючий є свідком чи потерпілим, він попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідок, крім того, і за відмову від дачі показань. 
Предмет, що підлягає впізнанню, пред'являється впізнаючому в числі інших однорідних предметів. Впізнаючому пропонується вказати предмет, який він має впізнати, і пояснити, за якими ознаками він його впізнав. 
Пред'явлення предметів для впізнання проводиться в присутності двох понятих. 
Пред'явлені предмети по можливості фотографуються.


Сторони в адміністративному процесі 

      Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. 
     Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
      Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України. 
      Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 
3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 
4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 
5) в інших випадках, встановлених законом.

Я після суду не подав виконавчий лист для виконання. Зараз случаймо почув,  що для пред’явлення виконавчих документів також встановлені строки. Чи не пропустив я такий строк та що мені робити, якщо ж я таки його пропустив? 

Відповідно до ст.. 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. 
Зазначені строки встановлюються для: 
1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 
2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 
3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом. 
Зверніть увагу на те, що рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. 
Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо. 
Ст. 24 Закону визначено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.  Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.

Під час споєння злочину мені завдали матеріальної шкоди. Зараз заведено кримінальну справу на особу, яка скоїла цей злочин. Чи повинна я написати якусь заяву, щоб мені відшкодували матеріальні збитки?

Відповідно до ст. 28 Кримінально-процесуального кодексу України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою. 
     Цивільний позов може бути пред'явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства. Відмова у позові в порядку цивільного судочинства позбавляє позивача права пред'являти той же позов у кримінальній справі. 
     Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства. 
Цивільний позивач і цивільний відповідач при розгляді цивільного позову в кримінальній справі звільняються від сплати державного мита.

Підприємство мені винне гроші. Я вже подав до виконавчої служби виконавчий лист для виконання. Однак, мені сказали, що виплати будуть здійснюватисть тільки пілся задоволення вимог за попередніми чергами. Що це за черги, чи передбачені втни законодавством? 

      Ст.44 Закону  України „Про виконавче провадження” встановлена черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів.  
      Тобто,  у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею: 
1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна; 
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; 
3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами; 
4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету, вимоги органів страхування з обов'язкового страхування (крім вимог щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування); 
6) у шосту чергу задовольняються всі інші вимоги. 
      Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку надходження виконавчих  документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження на день зарахування стягнутої суми на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Нещодавно при купівлі  товару в магазині мене обважили, а через декілька днів продали товар по завищеній  ціні. Скажіть, які санкції передбачені за такі обмани покупців? 

Відповідно до ст. 1552 Кодексу України про адміністративні правопорушення обмірювання, обважування, обраховування, перевищення встановлених цін і тарифів або інший обман покупця чи замовника працівниками торгівлі, громадського харчування і сфери послуг та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності під час реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг, якщо матеріальна шкода, заподіяна таким обманом, не перевищує три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від двох до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
Якщо зазначені дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, то вони тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


Які відомості повинні заноситися до трудових книжок?
 
Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої  наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства юстиції України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, до трудової книжки вносяться: 
відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; 
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; 
відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; 
відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. 
Стягнення до трудової книжки не заносяться.


Я – студент. Чи повинні мені в навчальному закладі зробити запис про навчання, проходження практики в трудову книжку?
 
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої  наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства юстиції України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів. 
Період роботи зазначених студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів у студентських таборах, при проходженні виробничої практики і при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики підтверджується відповідною довідкою із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади та часу роботи. На підставі цих довідок навчальні заклади (наукові установи) забезпечують занесення до трудових книжок студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів відомостей про роботу згідно з одержаними даними. Довідки зберігаються в особистих справах зазначених осіб, як документи суворої звітності. 
Для студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які раніше не працювали та у зв'язку з цим не мали трудових книжок, відомості про роботу в студентських таборах, на виробничій практиці, а також про виконання науково-дослідної госпдоговірної тематики на підставі довідок вносяться підприємством, де надалі вони будуть працювати.


Захист цивільних прав та інтересів судом
Мої права порушені, хочу звернутися до суду. Однак, не знаю яким способом мені їх відстоювати?

 
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 
1) визнання права; 
2) визнання правочину недійсним; 
3) припинення дії, яка порушує право; 
4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 
5) примусове виконання обов'язку в натурі; 
6) зміна правовідношення; 
7) припинення правовідношення; 
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. 
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.


Зберігання трудових книжок. 
Я звільнився з підприємства. Однак не забрав своєчасно свою трудову. Підкажіть, чи повинні її зберегти.

 
Відповідно до п. 6.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої  наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства юстиції України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, трудові книжки та їх дублікати, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку не затребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві підприємства протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку їх можна знищити в установленому порядку.


Що є мінімальною заробітною платою та які виплати не включаються до неї?
 
Відповідно до ст. 3 Закону України „Про оплату праці”  мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). 
До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. 
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.


Місце проживання фізичної особи
Мені в документах треба вказати місце проживання. А що є таким місцем?

 
Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. 
Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції  опікуна.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. 
Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна. 
Фізична особа може мати кілька місць проживання.


Неустойка 
Мій кредитор сказав, що я повинен виплатити йому неустойку. Які підстави для виплати неустойки  та як вона обчислюється?

 
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. 
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. 
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. 
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. 
Проценти на неустойку не нараховуються. 
Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 Цивільного кодексу).


Я працюю у фізичної особи – підприємця. Де повинна зберігатися трудова книжка та хто здійснює запис до неї?

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої  наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства юстиції України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110,  трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників. 
Зазначені фізичні особи роблять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та звільнення з роботи відповідно до укладених з працівниками письмових трудових договорів, що зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості. Під час прийняття на роботу вноситься запис: "Прийнятий на роботу (далі зазначається професійна характеристика робіт) за трудовим договором (зазначаються дата та номер договору), зареєстрованим у державній службі зайнятості (зазначається повна назва центру зайнятості)", при цьому у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис (дата і номер реєстрації трудового договору державною службою зайнятості: "трудовий договір (номер), зареєстрований (дата)"), а при звільненні - запис: "Звільнений з роботи (далі зазначається підстава звільнення з посиланням на відповідні статті КЗпП України)", при цьому у графі 4 зазначається дата зняття трудового договору з реєстрації державною службою зайнятості: "трудовий договір (номер) знято з реєстрації (дата)". 
Внесені фізичною особою до трудових книжок записи підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, який зареєстрував трудовий договір, і засвідчуються його печаткою.


Чи повинні мені на роботі повідомляти про розміри оплати праці?

В статті 30 Закону України „Про оплату праці” зазначено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: 
а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; 
б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; 
в) сума заробітної плати, що належить до виплати. 
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.


В який строк мені повинні зробити запис у трудову книжку, чи повинні завірити печаткою, ознайомити мене з ними?

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої  наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства юстиції України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, 2.4. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). 
Завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. 
З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці.


Які встановлені строки, періодичність і місце виплати заробітної плати? 

Статтею 24 Закону України „Про оплату праці” передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. 
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. 
Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. 
За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок власника або уповноваженого ним органу. 
Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. 


Якою є структура заробітної плати? 

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України „Про оплату праці”, згідно з якою основна заробітна плата. - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата-  винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. 


Цивільним  процесуальним кодексом України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Що таке судовий збір, за що саме він справляється та чим передбачені його розміри? 

Відповідно до Закону України „Про судовий збір” судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Судовий збір справляється:
за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;
за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;
за видачу судами документів.
Розміри ставок судового збору передбачені статтею 4 зазначеного Закону. 


В якій формі може виплачуватись заробітна плата? 

Статтею 23 Закону України „Про оплату праці” встановлено, що заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється. 
Заробітна плата може виплачуватися банківськими чеками у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. 
Колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 30 відсотків нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. 


Цивільно-правова відповідальність фізичної особи – підприємця
Я є фізичною особою – підприємцем. Яким  майном я відповідаю за зобов’язаннями, пов’язаними з моєю діяльністю. Чи входить сюди майно, яке належить мені спільно з дружиною?

  
Відповідно до статті 52  Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. 
Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

 

 

 

   

61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16

тел.: (057) 751-81-68

e-mail: info@kh.minjust.gov.ua

www.kharkivobljust.gov.ua

карта сайта