Керівництво управління  
  Структурні підрозділи  
  Розклад роботи  
  Загальні правила роботи  
  Місія, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності Головного управління юстиції  
  Основні функції структурних підрозділів  
  Організаційна структура Головного територіального управління юстиції  
  Правові засади  
  Прийом громадян  
  Гаряча лінія  
  Плани роботи та звіти про їх виконання  
  Пріоритети роботи  
  Доступ до публічної інформації  
  Перелік та умови отримання послуг, що надаються управлінням, форми і зразки документів, правила їх заповнення  
  Звернення громадян  
  Безоплатна правова допомога  
  Управління персоналу  
  Cтажування громадян з числа молоді  
  Державні закупівлі  
  Лінія довіри  
  Фінансові ресурси  
  Основні засади очищення влади  
  Правова робота - Методичні рекомендації - 2017 рік  


 

 

Органам державної реєстрації актів цивільного стану України виповнюється 92 роки

 

20 лютого 2011 року органам державної реєстрації актів цивільного стану України  (раніше ЗАГСи)  виповнюється 92 роки. 
Органи державної реєстрації актів цивільного стану супроводжують людину через усе життя від народження і до смерті. Адже кожна подія в житті людини (народження, шлюб, розірвання  шлюбу, зміна імені, смерть) має бути зареєстрована в державному органі. 
Саме з моменту реєстрації актів цивільного стану в державному органі реєстрації актів цивільного стану між громадянином та державою започатковуються, змінюються, допонюються або припиняються цивільні права та обов’язки. 
20 лютого 1919 року були проголошені Декрети Ради Народних Комісарів Української РСР «Про громадянський шлюб і про ведення книг запису актів громадянського стану» та « Про розлучення». Зазначеними декретами вперше законодавчо закріплено рівність жінки та чоловіка щодо користування правами, які випливають з сімейних відносин.
Саме ця дата і вважається днем утворення в Українській Радянській Соціалістичні Республіці органів ЗАГС.
Декрет про громадянський шлюб скасував церковний шлюб, який до революції був єдиною формою реєстрації шлюбу, і проголосив, що в УРСР визнаватимуться в майбутньому обов'язковими шлюби, що зареєстровані в органах ЗАГСу. 
В декреті про громадянський шлюб зазначено, що церковні  шлюби є «особистою справою тих, хто вступає в шлюб» і можуть бути укладені лише після державної реєстрації шлюбу в органах ЗАГСу. 
Введення громадянського шлюбу і скасування церковної форми шлюбу проводилося за принципом відокремлення церкви від держави. 
Декретом від 20 лютого 1919 p. були встановлені основні умови вступу в шлюб. Перш за все, це принцип свободи і добровільності шлюбу, перелік підстав до вступу в шлюб, зняття релігійних обмежень до вступу в шлюб (зокрема по дореволюційному законодавству особам православного віросповідання заборонялося вступати в шлюб з нехристиянами), рівність подружжя при виборі прізвища, а також процедура державної реєстрації шлюбу в органах ЗАГСу. 
Надавши вирішальне значення обов'язковій державній реєстрації шлюбу, декрет від 20 лютого 1919 p. нічого не говорив про фактичний шлюб. Разом з тим  церковні шлюби, укладені до видання цього декрету, прирівнювалися до зареєстрованих  шлюбів. 
Хоча українське сімейне законодавство розвивалося по прикладу РРФСР, однак між названими декретами Української РСР  та Російської РФСР були суттєві відмінності. Декрет УРСР нічого не говорив про правове становище позашлюбних дітей, а декрет РРФСР проголосив урівняння позашлюбних дітей із шлюбними в усіх правах. 
Зокрема, декрет РРФСР зазначав, що батько і мати записувалися такими при реєстрації народження дитини по їх заяві, а якщо батько позашлюбної дитини ухилявся від подання такої заяви, то матері дитини або опікуну дозволялося встановити батьківство в судовому порядку. Це правило скасувало принципову різницю в становищі дітей, народжених поза шлюбом, та шлюбних дітей. 
Значення цього положення декрету було настільки велике, що судова і адміністративна практика УРСР стали зразу ж орієнтуватися на нього і фактично дотримувалися його.
     Прийнятий 20 лютого 1919 року перший Декрет УРСР «Про розлучення» проголосив свободу розлучення і анулював церковну процедуру розлучення. Згідно цього декрету, шлюб розривався на прохання одного або обох з подружжя. 
Заяви про розірвання шлюбу повинні були подавати в місцеві органи ЗАГСу, але оскільки останні були організовані не всюди, то ці заяви могли подаватися в народні суди. 
Даний декрет містив також норми, які регламентували такі правові наслідки розлучення: 
- при розірванні шлюбу за взаємною згодою, подружжя зобов'язані були вказати в поданій заяві, які прізвища будуть носити розведені та їх діти, а при односторонній заяві вони поверталися до своїх дошлюбних прізвищ; прізвище дитині визначав суд; 
-  всі інші питання, які пов'язані з розірванням шлюбу, вирішувались угодою між подружжям у формі договору нотаріального або домашнього, а у випадку спору між ними - народним судом. 
Слід зауважити, що в церковних метричних книгах дуже рідко зустрічаються записи про розірвання шлюбів до 1919 року. Зазначене свідчить або про міцні сімейні традиції, або ж про можливість розірвання шлюбу в церковному приході тільки в особливих, виняткових випадках.


Перші декрети УРСР про шлюб і його розірвання проголосили дійсно демократичні принципи, які в подальшому розвинулися в чітку і послідовну систему інститутів сімейного права та стали першим кроком на шляху створення сімейного права України. 



Заступник начальника відділу
державної реєстрації актів цивільного 
стану Головного управління юстиції
у Харківській області                                                      О.І.Радько 




 

 

 

   

61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16

тел.: (057) 751-81-68

e-mail: info@kh.minjust.gov.ua

www.kharkivobljust.gov.ua

карта сайта